У статті проаналізовано наукову літературу, в якій розглядається творчість архієпископа
Іоана Максимовича. Поцінування поетичного таланту митця та його художньої спадщини
еволюціонувало протягом понад трьох століть від безапеляційної негації до визнання істориками
літератури його творів як повновартісних і гідних аналізу в контексті барокової культури.
Відзначається, що в українському літературознавстві ХІХ ст. побутували лише поодинокі схвальні
відгуки науковців щодо творчості свт. Іоан Максимовича. Натомість активно популяризувалися
негативні оцінки, висловлені сучасниками митця.
В статье проанализирована научная литература, в которой рассматривается творчество
архиепископа Иоанна Максимовича. Оценка поэтического таланта святителя и его
художественного наследия эволюционировала более трех столетий от безапелляционных
отрицаний к признанию историками литературы его произведений как значимых и достойных
анализа в контексте барочной культуры. Отмечается, что в украинском литературоведении ХІХ в.
бытовали лишь одиночные позитивные отзывы ученых о творчестве свт. Иоанна Максимовича.
Вместо этого активно популяризировались негативные оценки, высказанные современниками
писателя.
In the article the scientific literature about creativity of archbishop Joan Maksymovych is
analysed. The estimation of poetic talent of the prelate and his art heritage evolved more than three
centuries from categorical negations to a recognition historians of the literature of its works as significant
and worthy analysed in a context of baroque culture. It is noticed that single items occurred in the
Ukrainian literary criticism of the 19th century only single positive responses of scientists about creativity
of archbishop Joan Maksymovych. Instead the negative estimations stated by contemporaries of the
writer were actively popularized.