В мире Бунина диалог души и моря – это диалог двух стихий, равнозначно чутких к тайне
подлинности, находящихся в неразрывной, тонкой и тем значимой связи не только с памятью
культуры, но и со Всебытием. Море в мире Бунина – это море, проявляющее свою подлинную,
вечную сущность лишь в переходных, пограничных ситуациях, когда и человек находит в себе
возможности феноменологическим образом ощутить цельность и не-заданность живой жизни.
Диалог души и моря в бунинском мире – это напряженная встреча, припоминание и возможность
ощущения и даже осмысления постоянной, существующей и осуществляющейся в каждое
мгновение бытия целостности мира как такового. Именно море – стихия извечная и вечная –
способна максимально активизировать и осуществить интенции прапамяти в душе человека.
У світі Буніна діалог душі та моря – це діалог двох стихій, рівнозначно чуйних до таємниці
дійсності, що перебувають у нерозривному, тонкому й тим значущому зв’язку не лише з пам’яттю
культури, але й із Всебуттям. Море у світі Буніна – це море, що проявляє свою справжню, вічну
сутність лише в перехідних, межових ситуаціях, коли й людина знаходить у собі можливості
феноменолічним чином відчути цілісність і не-заданість живого життя. Діалог душі й моря в
бунінському світі – це напружена зустріч, пригадування й можливість відчуття й навіть осмислення постійної, існуючої й цілісності світу, що здійснюється в кожну мить буття, як такого.
Саме море – стихія споконвічна й вічна – здатна максимально активізувати й здійснити інтенції
прапам'яті в душі людини.
The dialogue between the soul and the sea in Bunin’s universe is the dialogue between two
elements equally sensitive to the mystery of genuineness. These elements are inseparably connected,
in a subtle and consequently more meaningful way, not only to the memory of culture but also to the
very existence in all its complexity. The sea of Bunin’s universe manifests its true, eternal nature only in
transitional and borderline situations, when it is also possible for the human being to experience the
integrity non-predestination of live life. The dialogue between the soul and the sea in Bunin’s universe is
a tense meeting, recollection and a chance to feel and even to comprehend the integrity of existence of
the world as such – the integrity which is constant and exists and manifests itself every moment of the
world’s existence. It is the sea, the eternal element, which can fully stimulate and realise the intensions
of original memory in the soul of the human being.
