Проповідник в українському бароко

Abstract

У статті досліджується образ проповідника в українському бароко на основі передмов до збірників казань Іоаникія Галятовського, Антонія Радивиловського, Лазаря Барановича. Як теорія питання у роботі використовуються підручники з гомілетики Августина Блаженного, Томи Аквінського, Еразма Ротердамського. Проповідник розглядається як посередник між Богом і людьми, вчитель. Його образ вивчається через самохарактеристики, формули самоприниження.

В статье изучается образ проповедника в украинской барочной проповеди на основе предисловий к сборникам Иоаникия Галятовского, Антония Радивиловского, Лазаря Барановича. В качестве теории вопроса в статье используются учебники по гомилетике Августина Блаженного, Фомы Аквинского, Эразма Роттердамского. Проповедник рассматривается как посредник между Богом и людьми, учитель. Его образ изучается через самохарактеристики, формулы самоуничижения.

In this article the image of the preacher in the Ukrainian baroque sermon is studied on the basis of the prefaces to the collections of sermons of Ioanykyy Galjatovs’kyy, Antoniy Radyvylovs’kyy, Lazar Baranovych. As a theory we used the homiletics textbooks written by Aurelius Augustinus, Toma Aquino, Erasmus Rotterdam. The preacher is considered as the intermediary between God and people, the teacher. This image is studied through self-characteristics, self-humiliation formulas.