Власне автор як системна свідомість у поетичному триптиху І. Франка “Semper tiro”

Abstract

У триптиху І. Франка “Semper tiro” власне автор як системна суб’єктна форма вираження авторської свідомості формує уявлення про найбільш близьку поетові сферу життя і про характер його поетичного бачення. Вірші “Semper tiro”, “Сонет”, “Моєму читачеві” є класичними зразками суб’єктної структури, коли у ліричному творі максимально зближуються власне автор і адресат. Усі три аналізовані вірші об’єднані за суб’єктно-тематичним принципом у понаджанрове утворення – цикл.

В триптихе И. Франко “Semper tiro” собственно автор как системная cубъектная форма выражения авторского сознания формирует представления о наиболее близкой для поэта сферы жизни и о характере его поэтического видения. Стихотворения “Semper tiro”, “Сонет”, “Моему читателю” – классические образцы субъектной стуктуры, при которой в лирическом произведении максимально сближаются собственно автор и адресат. Все три анализированные стихотворения объединены за субъектно-тематическим принципом в наджанровое образование – цикл.

In the triptych “Semper tiro” by I. Franko the actual author as a systemic subjective form of expressing the author’s mind forms an idea of the most loved poet’s sphere of life and of the nature of his poetic vision. The poems “Semper tiro”, “Sonnet”, and “To My Reader” are classic examples of subjective structure, when in a lyrical work the actual author and the addressee are converging. All the three poems are united by a subjective-matter basis in over-genre formation – a cycle.