"Нетрадиційне цілительство" і наука: компроміс неможливий

Abstract

Не так давно на засіданні президії вченої ради Міністерства охорони здоров'я України обговорювалася проблема поширення у суспільстві «нетрадиційного цілительства», наводилося багато прикладів з «рекомендацій» натуропатів, біоенергетиків, екстрасенсів та астрологів, цинізм і недолугість яких просто вражають. Та на одвічні запитання «хто винний?» і «що робити?» ще належить знайти відповіді. Справді, чому більш як двом з половиною тисячам «цілителів» були видані ліцензії на право легальної діяльності? Як узгоджується подібна практика з тим, що таке «лікування» відбувається поза законодавчими регламентаціями і, по суті, не має надійного правового поля? Нарешті, чому ця практика, вкрай небезпечна для фізичного і психічного здоров'я суспільства, так нестримно пропагується у пресі? І це після того, як Мінінформ, Міністерство охорони здоров'я і Державний комітет України у справах релігії свого часу звернулися до засобів масової інформації з наполегливим закликом не друкувати реклами сумнівних методів лікування, а в публікаціях, які рекламують «цілителів», називати організацію, що видала ліцензію, і вказувати її номер. Розібратися у цій проблемі намагаються автори статті, в основу якої покладено їхню доповідь на Першому національному конгресі з біоетики.