Анотація:
Статус і функції діяльності сучасних управлінців, особливо
тих, що працюють в умовах перехідних суспільств, визначаються
кардинальними змінами в системі їх уявлень. Адже представники
сучасної політико-управлінської еліти мусять перебирати на
себе нові ролі і нові функції державного управління, які виникають
під тиском нових суспільних умов, і які є якісно іншими, ніж
одноосібне правління царя, гетьмана, князя, столоначальника
тощо. Разом з тим, політико-управлінська еліта і суспільна
свідомість, які „визріли” під час попереднього „демократичного
хаосу” індивідуальних прагнень і бажань, особистісного месіанства
та переоцінки психологічних властивостей, переживають нині
„психічну інфляцію” і структурну розмитість важливих
сфер колективної психіки, що стає серйозною перешкодою для
інтеграційних процесів у суспільстві.