Анотація:
ХХ століття проходило під знаком розпаду імперій і нищівної
критики колоніалізму. Особливо активними критиками були
марксисти, в тому числі й з „соціалістичного табору”. Помітне
місце у цьому хорі належало Китаю і СФРЮ, які користувалися
великим авторитетом в країнах „третього” світу. Але вже
немає ні „соціалістичного табору”, ні СРСР, ні СФРЮ, а в Китаї
активізуються національно-визвольні ідеї серед тибетців, уйгурів
та інших національних меншин. Усе це є наслідком краху міфу
про „єдині соціалістичні нації”, проявом процесів, відображених
в „капіталістичних” і „соціалістичних” конституціях у
статтях про право націй на самовизначення; сьогодні це право
є звичайною нормою міжнародного права. Отже національне
питання в соціалістичних державах залишається актуальним
і потребує теоретичного осмислення.