Методом микрофлуориметрии одиночных клеток оценивали интенсивность флуоресценции агрегатов зонда JС-1 и агонист-индуцированные изменения трансмембранного потенциала митохондрий гепатоцитов крыс до и после замораживания-отогрева. Показано, что экспозиция клеток в растворах 10% диметилсульфоксида (ДМСО) или 1,2-пропандиола (1,2-ПД) в течение часа и последующая отмывка не приводили к уменьшению флуоресценции агрегатов красителя. После замораживания-отогрева клеток в присутствии данных криопротекторов (2-ступенчатое замораживание до температуры жидкого азота, отогрев и отмывка криопротекторов) отмечено снижение интенсивности флуоресценции агрегатов красителя до (83 ± 6)% от контроля в случае использования ДМСО, в случае 1,2-ПД этот показатель составил менее 10%. В отличие от свежевыделенных клеток, в которых отмечалось повышение интенсивности флуоресценции агрегатов на 30% в ответ на краткосрочную стимуляцию фенилэфрином (10⁻⁵ М), в гепатоцитах, инкубированных в растворах ДМСО, динамика ответа нарушалась. После замораживания-отогрева клеток отмечено частичное восстановление их чувствительности к действию гормона, однако ответ регистрировался только при повышении концентрации гормона до 10⁻⁴ М.
Методом мікрофлуориметрії поодиноких клітин оцінювали інтенсивність флуоресценції агрегатів зонда JС-1 та агоніст-індуковані зміни трансмембранного потенціалу мітохондрій гепатоцитів щурів до та після заморожування-відігрівання. Показано, що експозиція клітин у розчинах 10% диметилсульфоксиду (ДМСО) або 1,2-пропандіолу (1,2-ПД) впродовж години і подальше відмивання не призводили до зменшення флуоресценції агрегатів барвника. Після заморожування-відігрівання клітин в присутності цих кріопротекторів (2-ступінчасте заморожування до температури рідкого азоту, відігрів і відмивання кріопротекторів) встановлено зниження інтенсивності флуоресценції агрегатів барвника до (83 ± 6)% від контролю у випадку використання ДМСО, у випадку 1,2-ПД цей показник був менше 10%. На відміну від свіжовиділених клітин, в яких відмічено підвищення інтенсивності флуоресценції агрегатів на 30% у відповідь на короткострокову стимуляцію фенилефрином (10⁻⁵ М), в гепатоцитах, інкубованих у розчині ДМСО, динаміка відповіді порушувалась. Після заморожування-відігрівання клітин спостерігали часткове відновлення їх чутливості до дії гормона, але відповідь реєстрували лише при підвищенні концентрації гормона до 10⁻⁴ М.
Intensity of JC-1 probe aggregates fluorescence and agonist-induced changes in mitochondria transmembrane potential of rat hepatocytes prior to and after freeze-thawing were assessed by single-cell microfluorimetry. It was shown that incubation of the cells in 10% dimethyl sulfoxide (DMSO) and 1,2-propanediol (1,2-PD) solutions within an hour and the following washing decreased the fluorescence of dye aggregates. After freeze-thawing of cells with the cryoprotectants (2-step freezing down to the temperature of liquid nitrogen, thawing and washing-out the cryoprotectants) the intensity of dye aggregates fluorescence decreased down to 83 ± 6% of control in case of DMSO, and in the case of 1,2-PD the index made less than 10%. Unlike the fresh cell suspension where the rise of aggregates fluorescence intensity by 30% was found in response to short-term stimulation with phenylephrine (10⁻⁵ M) the hepatocyte suspension incubated in DMSO solution showed no response. After freeze-thawing of cells we revealed a partial recovery of their sensitivity to the hormone effect, but the response was recorded only after increasing the hormone concentration up to 10⁻⁴ M.
