У статті розглянуто буття феномена алхімії в часопросторовому та ментальному вимірі
Старого світу. Компаративний аналіз типових проявів алхімії виявляє есенціальну єдність
цього соціокультурного феномена на Сході та Заході. У контексті питання щодо часопросторової локалізації первинного осередку виникнення феномена видається вірогідною поліцентрова модель його розвитку та культурної дифузії. На думку авторів, алхімія в усьому
розмаїтті конкретно-історичних проявів спрямована на здобуття необмеженого ресурсу -
матеріального, темпорального, креативного тощо. Специфіка проявів феномена є обумовленою відмінностями між глибинними колективними установками - інтровертованою позицією Сходу та екстравертованою позицію Заходу. Притаманна західній алхімії суперечність
між зовнішньою спрямованістю спектра ідей та містико-езотеричним характером традиції
спричиняє "дегерметизацію" феномена з виходом його за власні межі.
The paper deals with the phenomenon of alchemy in the temporal, spatial and mental dimensions of the Old World.
The comparative analysis of the typical features of alchemy reveals the essential unity of this phenomenon in the West
and the East. The authors consider the polycentric model of the origin of alchemy to be probable. Alchemy in all the
variety of manifestations is focused on obtaining an unlimited resource - material, temporal, creative etc. The specifics
of the manifestations of alchemy are caused by difference between the deep collective settings - introverted position
of the East and extraverted position of the West. In the Western alchemy, the collision between the external orientation
of ideas and the mystico-esoteric nature of tradition causes the breakthrough of "hermetic sealing" of the phenomenon.