Методи створення пафосу: від єзуїта Ігнатія Лойоли до режисера Сергія Ейзенштейна

dc.contributor.author	Почепцов, Г.
dc.date.accessioned	2014-04-10T12:50:08Z
dc.date.available	2014-04-10T12:50:08Z
dc.date.issued	2008
dc.identifier.citation	Методи створення пафосу: від єзуїта Ігнатія Лойоли до режисера Сергія Ейзенштейна / Г. Почепцов // Політичний менеджмент. — 2008. — № 5(32). — С. 3-10. — Бібліогр.: 44 назв. — укр.	uk_UA
dc.identifier.issn	2078-1873
dc.identifier.uri	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/59859
dc.description.abstract	Віртуальний простір, який підтримує сакральні об’єкти, живе за законами, що відрізняються від законів інформаційного і фізичного простору. Коли ці закономірності порушуються, то створюються конструкції, неефективні з точки зору впливу на аудиторію. Агітпроп, як варіант післяреволюційного театру, переносив закони інформаційні у віртуальні. Ця гібридна конструкція могла існувати тільки після революції. Щось схоже можна було побачити в деяких п’єсах часів перебудови, наприклад, у творах М. Шатрова.	uk_UA
dc.language.iso	uk	uk_UA
dc.publisher	Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України	uk_UA
dc.relation.ispartof	Політичний менеджмент
dc.subject	Теорія	uk_UA
dc.title	Методи створення пафосу: від єзуїта Ігнатія Лойоли до режисера Сергія Ейзенштейна	uk_UA
dc.type	Article	uk_UA
dc.status	published earlier	uk_UA