Проследив развитие взглядов философской науки на проблему символов в
деятельности человека от Августина Блаженного до символических интеракционистов, предтечей которых в известном смысле был и К. Маркс, но не как
марксист, а как символический интеракционист, а от символических интеракционистов до Эрнста Кассирера, автор приходит к выводу, что символическая
система человека кроме горизонтального, праксиологического, измерения
имеет и вертикальное, культурологичес- кое; что параллельно с миром вещей
человек творит и мир символов, без которого он уже не может воссоздавать и
свой мир вещей; что парадигмальные образы и символы эпох и цивилизаций
не только создаются в определённые эпохи и определёнными цивилизациями
и способствуют их воспроизводству, а со временем и их смене, творя на фоне
изменений культуры новые эпохи и новые цивилизации. Вертикальное измерение парадигмальных образов и символов эпох и цивилизаций уходит в глубь
веков. Поэтому это измерение можно назвать и историческим. Но анализ вертикального измерения парадигмальных образов и символов эпох и цивилизаций как измерения исторического – это уже тема другого исследования.
Переглянувши розвиток поглядів філософської науки на проблему символів
в діяльності людини від Августина Блаженного до символічних інтеракціоністів,
попередником яких був в певним сенсі и К. Маркс, але ні як марксист, а як символічний інтеракціоніст, а від символічних інтеракціоністів до Ернста Касирера, автор приходить до висновку, що символічна система людини крім горизонтального, праксіологічного, виміру має і вертикальний, культурологічний, що паралельно зі світом речей людина творить і світ символів, без якого вона вже
не може відтворювати і свій світ речей; що парадигмальні образи та символи
епох та цивілізацій не тільки створені в певних епохах і певними цивілізаціями і
сприяють їх зміні, створюючи на тле змінюванні культури і нові епохи, і нові
цивілізації. Вертикальний вимір парадигмальних образів та символів епох та
цивілізацій сягає в глибочінь століть. Через те цей вимір можна назвати
історичнім. Але аналіз вертикального виміру парадигмальних образів та символів епох та цивілізацій як історичного – це є вже тема іншого дослідженні.
Having searched the development of the views of philosophical science on the
problem of symbols in the activity of man from Augustin Beatific up to symbolical interactionists,
precursor of which in some sense was K. Marx, not as Marxist but as
symbolical interactionist, and from symbolical interactionists up to Ernest Kassirer;
the author comes to the conclusion, that the symbolical system of man besides horizontal,
praxiological, measure has also vertical, culturological, that in parallels with
the world of things the man creates the world of symbols without witch can not recreate
his world of things; that paradigmal images and symbols of epochs and
civilizations not only created in definite epochs and by definite civilizations but contribute
to their reproduction, and eventually to their changing, creating against a background
of the changings in the culture new epochs and new civilization. Vertical
measure of paradigmal images and symbols of epochs and civilizations recedes into
the depths of the centuries. Therefore this measure may be called historical. But the
analysis of the vertical measure of paradigmal images and symbols of epochs and
civilizations as an historical measure is one another subject of researches.
