Описано методики оцінки міцності стикових зварних з’єднань за тріщиностійкістю шляхом осьового розтягу малогабаритних циліндричних зразків із кільцевою тріщиною і триточкового згину балкових зразків із боковою тріщиною, що ініційовані в низько- або середньо- міцних наплавках, уварених у високоміцні основи цих зразків. Детально досліджено пришовну ділянку стикового зварного з’єднання, де виявлено найменшу тріщиностійкість металу зони сплавлення і найбільшу - вихідного матеріалу незалежно від типу випробувальних зразків. Метали шва і зони термічного впливу мають більші значення тріщиностійкості, аніж зона сплавлення, і менші порівняно з вихідним матеріалом. На прикладі осьового розтягу трубчастого зразка з внутрішньою кільцевою тріщиною в наплавці досліджено тріщиностійкість для семи варіантів неоднорідних зварних з’єднань в залежності від впливу режимів термічної обробки сталей: 35 і Ст. 3 після нормалізації, 09Г2С, 20Х і 30ХГСА після гартування та середнього відпуску і нормалізації.
Описаны методики оценки прочности стыковых сварных соединений по трещиностойкости путем осевого растяжения малогабаритных цилиндрических образцов с кольцевой трещиной и трьохточечного изгиба балочных образцов с боковой трещиной, которые инициированы в низко- или среднепрочных наплавках, вваренных у высокопрочные основы образцов. Детально исследовано пришовный участок стыкового сварного соединения, где обнаружено, что металл зоны сплавления имеет наименьшую трещиностойкость, исходный материал независимо от типа испытуемых образцов - наибольшую. Значения трещиностойкости металлов шва и зоны термического влияния по сравнению с таковыми зоны сплавления больше, а по сравнению с исходным материалом - меньше. На примере осевого растяжения трубчастого образца с внутренней кольцевой трещиной в наплавке исследована трещиностойкость для семи вариантов неоднородных сварных соединений в зависимости от влияния режимов термической обработки сталей: 35 и Ст. 3 после нормализации, 09Г2С, 20Х и 30ХГСА после закалки, среднего отпуска и нормализации.
We describe the strength evaluation techniques for butt welded joints by crack resistance criterion. These techniques are based on results of tensile loading of small cylindrical specimens with a circum ferential crack and three point bending loading of cantilever beam specimens with an edge crack. Cracks of both types are initiated in low or medium strength weld depositions welded into the high-strength bases of the above specimens. We provide a detailed study of the weld adjoining area of butt welded joints, where the fusion zone metal shows the lowest level of crack resistance, while the ini tial metal the highest one, irrespective of the type of loading. Crack resistance parameters of metals of the weld and the heat-affected zone are higher, than those of the fusion zone, but lower than those of the initial metal. Using the results of axial loading of tube-shaped speci men with an internal circumferential crack in weld deposition, we study crack resistance of nonuniform buttwelded joints for seven cases, differing by materials and heat treatment re gimes: steel 35, steel 3 after normalization, steels 09G2S, 20Kh, and 30KhGSA after hardening, medium-temperature tempering, and normalization.