У статті зроблено спробу реконструювати історичну дійсність та відтворити умови, в яких опинилося Українське православ’я після Берестейського унійного собору 1596 р. Проілюстровано основні методи та форми боротьби православних вірян, а особливо ж церковних братств, за відновлення своєї ієрархії. Значну увагу приділено дослідженню внутрішніх аспектів суспільно-релігійних рефлексій, що змушували „світський елемент” до громадянського спротиву та правового врегулювання релігійного конфлікту, породженого ідеєю унії. Обґрунтовано також сутність державницького підходу польського уряду до розв’язання проблеми легалізації Православної Церкви. І, нарешті, витлумачено історичне значення акту відновлення та легалізації діяльності православної церковної ієрархії у 20-ті – 30-ті рр. XVII ст. Доведено, що релігійна політика Речі Посполитої була націлена на нехтування релігійними правами православних, а надто ж за часів правління Сигізмунда III. У період безкоролів’я, а також після обранням на королівський престол Владислава IV православні активізували боротьбу за власні релігійні права та свободи. Боротьба набирала різних форм: від церковно-релігійної полеміки аж до збройних повстань, що не обходилися без жертв як з боку православних, так і з боку уніатів. Найбільш яскраво виражену полемічну та ідеологічну боротьбу вели церковні братства та козацтво. Завдяки їхнім зусиллям та підтримці шляхти вдалося відновити православну ієрархію, постання якої викликало гостру реакцію державної влади Речі Посполитої, а тому її легалізація затрималася більше ніж на десятиліття.
Ключові слова: Українська Церква, Київська митрополія, православна ієрархія, церковні братства, світський елемент, статті замирення.
В статье сделана попытка реконструировать историческую действительность, а также воспроизвести условия, в которых оказалось Украинское православие после Берестейского унийного собора 1596 г. Проиллюстрировано основные методы и формы борьбы православных верующих, прежде всего церковных братств, за восстановление православной иерархии. Особо сосредоточено внимание на исследовании внутренних аспектов общественно-религиозных рефлексий, провоцировавших „светский элемент” к гражданскому сопротивлению, а также к правовому урегулированию религиозного конфликта, порождённого унионным проектом. Обосновано также сущность государственного подхода польского правительства к разрешению проблемы легализации Православной Церкви. И, наконец, истолковано историческое значение акта восстановления и легализации деятельности православной церковной иерархии в 20-х -30-х годах ХVII в. Доказано, что религиозная политика Речи Посполитой была направлена на пренебрежение религиозными правами православных, а именно во времена правления Сигизмунда ІІІ. В период безкоролевья, особенно с избранием на королевский престол Владислава IV православные активизировали борьбу за собственные религиозные права и свободы. Борьба принимала различные формы: от церковно-религиозной полемики до вооруженных восстаний, вследствии которых были жертвы как со стороны православных, так и униатов. Наиболее открытую полемическую и идеологическую борьбу вели церковные братства и казачество. Благодаря их усилиям и поддержке, православные посполитые смогли восстановить иерархию, возобновление которой вызвало острую реакцию государственной власти Речи Посполитой, которая больше десятилетия ее не признавала. Лишь благодаря стечению военно-политических обстоятельств легализация православной иерархии все-таки наступила в 1632 г.
Ключевые слова: Украинская Церковь, Киевская митрополия, православная иерархия, церковные братства, мирской элемент, статьи примирения.
The article reproduces the conditions in which Ukrainian Orthodox Cathedral was after Berest Union in 1596 in terms of reconstruction of historical reality. It illustrates the basic methods and forms of struggle of Orthodox believers, especially church fellowship for the restoration of the Orthodox hierarchy. Particular attention is focused on the study of the internal aspects of social and religious reflections which provoked the "secular element" to the civilian resistance, as well as to the legal regulation of religious conflict generated by the Unión project. It is justified as the essence of the state approach of the Polish government to solving the problem of legalization of the Orthodox Church. And finally, the historical significance of the act construed recovery and certification of the Orthodox Church hierarchy in the 1620s - 1630s. It is proved that the religious policy of the Commonwealth was targeted (directed) to the neglect of Orthodox religious rights, namely, during the reign of Sigismund III. During the “no king” period, especially with the election of the royal throne of Vladislav IV Orthodox intensified struggle for their religious rights and freedoms. The struggle took different forms, ranging from church-religious polemics to armed rebellions, in consequence of which there are casualties, both from the Orthodox and Uniate. The most openly polemical and ideological struggle waged religious brotherhood and the Cossacks. Thanks to their efforts and support of the Orthodox Commonwealth it became possible to restore the hierarchy the resumption of which caused a sharp reaction from the government of Poland which is more than a decade it did not recognize. Only by coincidence of military and political circumstances of the legalization of the Orthodox hierarchy still occurred (1632).
