В настоящее время овладение языком, рост лексикона и развитие семантики в процессе речевого развития ребенка занимает важное место среди основных проблем онтолингвистики. Изучение данной проблемы подразумевает анализ процесса достижения ребенком взрослого состояния владения языком (Pinker S.), которое характеризуется адекватным выражением и восприятием смысла, поскольку выражение и восприятие смысла составляет главную и конечную цель любого языка, обеспечивает его важнейшую функцию - коммуникативную. Одним из наименее исследованных аспектов в этой области является овладение основными и переносными значениями полисемичных слов детьми старшего дошкольного возраста.
В даний час оволодіння мовою, зростання лексикону і розвиток семантики в процесі мовного розвитку дитини займає важливе місце серед основних проблем онтолінгвістіки. Вивчення даної проблеми має на увазі аналіз процесу досягнення дитиною дорослого стану володіння мовою (Pinker S.), яке характеризується адекватним виразом і сприйняттям значення, оскільки вираз і сприйняття значення складає головну і кінцеву мету будь-якої мови, забезпечує його найважливішу функцію - комунікативну. Одним з якнайменше досліджених аспектів в цій області є оволодіння основними і переносними значеннями полісемічних слів дітьми старшого дошкільного віку.
The child masters the logic of sortals through a process of adjusting the meanings of nouns, not at least of polyseman-tic nouns. Studing linguistic and psychological processes in acquisition of polysemy by preschoolers is very important, be-cause there are many unanswered questions in this aspect. Humans are uniquely endowed with the capacity to build complex, flexible and creative linguistic and conceptual systems. Our task is to discover, how the children acquire this capacity and how do they need it to understand and to produce polysemantic words in their speech.
