Пути и способы концептуализации временных отношений в той или другой языковой картине мира являются достаточно перспективным направлением лингвистических исследований, поскольку все еще недостаточно выученными остаются средства лексического воплощения таких концептов, как краткосрочность, длительность, прерывистость, цикличность. Не меньший интерес представляет для современной лингвистики и проблема экспликации темпоральных отношений во взаимодействии лексических и грамматических факторов. Из другой стороны, все они имеют определенную научную значимость в плане их сопоставимого описания в разных лингвокультурних средах.
Шляхи та способи концептуалізації часових відношень в тій чи іншій мовній картині світу є досить перспективним напрямком лінгвістичних досліджень, оскільки все ще недостатньо вивченими залишаються засоби лексичного втілення таких концептів, як короткостроковість, тривалість, переривчатість, циклічність. Не менший інтерес представляє для сучасної лінгвістики й проблема експлікації темпоральних відношень у взаємодії лексичних та граматичних чинників. З іншого боку, усі вони мають певну наукову значущість у плані їх зіставного опису в різних лінгвокультурних середовищах.