Семантика перфекта в современном языкознании связывается из определенного типа лингвистическими формами, которые существовали в системе праславянской, восточнославянской и др. давних языков и реализовали значение актуального результата, что составлял следствие определенных прошлых действий. В процессе развития языковой системы перфектные формы вышли из обихода, а указанную семантику стали выражать в первую очередь глаголы прошедшего времени, в зависимости от ситуации контекста/вещания, формируя категорийную ситуацию перфектности. Типы указанных ситуаций достаточно полно описаны в теории функциональной грамматики, где они образуют определенное функционально-семантическое поле, что базируется на соответствующей функционально-семантической категории.
Семантика перфекта в сучасному мовознавстві пов'язується з певного типу лінгвістичними формами, які існували в системі праслов'янської, східнослов'янської та ін. давніх мов і реалізували значення актуального результату, що становив наслідок певних минулих дій. У процесі розвитку мовної системи перфектні форми вийшли з ужитку, а вказану семантику стали виражати насамперед дієслова минулого часу, залежно від ситуації контексту/мовлення, формуючи категорійну ситуацію перфектності. Типи вказаних ситуацій досить повно описані в теорії функціональної граматики, де вони утворюють певне функціонально-семантичне поле, що базується на відповідній функціонально-семантичній категорії.
