В статье исследуется генезис иронии как специфического метода философствования в контексте смены
социокультурных парадигм. Показана связь между конкретно-историческими условиями развития
философских идей и характером и направленностью иронизирования. Выявляются эвристическая,
гносеологическая, аналитическая, медиационная и другие функции иронии в философском дискурсе.
У статті досліджується генезис іронії як специфічного методу філософування в контексті зміни
соціокультурних парадигм. Показано зв’язок між конкретно-історичними умовами розвитку філософських
ідей і характером й спрямованістю іронізування. Виявляються евристична, гносеологічна, аналітична,
медіаційна та інші функції іронії у філософському дискурсі.
In the article genesis of irony is probed as a specific method of philosophizing in the context of changing of
sociocultural paradigms. Intercommunication is shown between the concretely-historical terms of development of
philosophical ideas and character and orientation of mocking. The heuristic, gnosiological, critical, analytical,
mediational function of irony in philosophical discourse are revealed.