У статті досліджено особливість експлікації духовно-моральної проблематики в умовах діаматівської
парадигми. Проаналізовано світоглядно-антропологічні аспекти духовних і морально-етичних феноменів
у контексті філософської рефлексії понять «віри», «надії» та «любові» (В. Шинкарук, О. Яценко),
«досвіду» (В. Іванов), «сорому» та «моральнісного світовідношення» (В.А. Малахов) та ін. Відстежені
суперечності діяльнісного підходу, що відкривають нові горизонти духовно-моральних пошуків у
феноменологічно-екзистенціалістських та комунікативних площинах.
В статье исследуется особенность экспликации духовно-моральной проблематики в условиях диаматовской
парадигмы. Проанализированы мировоззренческо-антропологические аспекты духовных и морально-этических
феноменов в контексте философской рефлексии понятий «веры», «надежды» и «любви» (В. Шинкарук,
А. Яценко), «опыта» (В. Иванов), «стыда» и «нравственного мироотношения» (В.А. Малахов) и др. Отслежены
противоречия деятельностного подхода, которые открывают новые горизонты духовно-моральных поисков
в феноменологически-экзистенциалистских и коммуникативных плоскостях.
This article investigates the features explication of spiritually moral issues in terms of diamatec paradigm. There
were analyzed anthropological world outlook aspects of spiritual and morally ethical phenomena in the context
of philosophical reflection of concepts «faith», «hope», «love» (V. Shynkaryuk, O. Yathenko), «experience»
(V. Ivanov), «shame», and «moral attitude to the world» (V. Malakhov) and others. There were also traced some
contradictions in an approach «of human activity» that opens new horizons of spiritually moral searches in the
phenomenologically-existential and communicative plane.