“Свій свого, щоб і чужий боявся”: протистояння у середовищі науково-педагогічних працівників УРСР часів десталінізації

Abstract

У статті розглядається, як зможе відреагувати замкнений колектив на заклики політичних лідерів провести “чистки рядів” від авторитарних керманичів. Наскільки потужними будуть наслідки цих дій для сторін двох таборів: повсталого та звинуваченого? Чи знайде реакція та проблеми одного з провідних творців світогляду регіону відгуки у середовищі споріднених з ним установ та закладів? Ці питання однаковою мірою стосуються як сучасності, так і подій 1956 року — часу боротьби з культом особи, висвітлених у даній розвідці.

В статье рассматривается, как может отреагировать замкнутый колектив на призывы политических лидеров провести “чистку рядов” от авторитарных руководителей. Насколько далекоидущими могут быть последствия этих действий для сторон обоих лагерей: восставшего и обвиненного? Найдет ли реакция и проблемы одного из ведущих создателей мировоззрения региона отзывы в среде родственных учреждений и заведений? Эти вопросы в одинаковой мере касаются как современности, так и событий 1956 года — времени борьбы с культом личности, освещенных в данной статье.

How can the closed group of people react on the calls of the political leaders to start the clean-ups of their rows from the authoritarian chiefs? How big would be the results of these activities for the members of two camps: the rebelled and the abused ones? Would the reaction and problems of one of the leading consciousness creators of the region find the answer among the connected establishments? These questions are actual not only for the present days, but also for the events of the year 1956 — the starting year of personality cult fighting, covered in this research.