У статті розглядається концепт «національної згоди» як певний
різновид комунікації між владою та громадськістю. Виділяються
основні типи соціальної згоди: «згода» як легітимізація влади з боку
населення, «згода» як певний різновид ідентичності («національна
згода»), «згода» як консенсус стосовно проведення тієї чи іншої
політики.
The author reviews a concept of «national consent» as a variety
of communication between power and community. The basic types of
social consent are determined: consent as legitimization of power on
the part of society, consent as a definite variety of identity («national
consent»), consent as a consensus in politics.