Концепція категоріального синтезу, розроблена Храмовою В.Л., дозволяє конкретизувати зміст парадигмального підходу і методу стосовно історії фізики на рубежі XIX—XX ст. Категоріальні структури і здійснюваний на їх основі синтез емпіричного знання виступають, на наш погляд, логічним змістом поняття «наукова парадигма». Категоріальна структури і взаємозв’язок її елементів забезпечують самототожність і чіткі межі парадигми, а також відмінність її від інших, виконують пояснювальну і детермінуючу функції подальшого розвитку наукового знання. В основі зміни наукових парадигм лежить переосмислення природи реальності, що зачіпає її логіко-гносеологічні підстави. У зв’язку з цим зміна наукових парадигм у фізиці на рубежі XIX—XX ст. розглядається як процес трансформації категоріальних структур і їх синтез при переході від класичної до некласичної фізики.
Концепция категориального синтеза, разработанная Храмовой В.Л., позволяет конкретизировать содержание парадигмального подхода и метода относительно истории физики на рубеже XIX—XX ст. Категориальные структуры и осуществляемый на их основе синтез эмпирического знания выступают, на наш взгляд, логическим содержанием понятия «научная парадигма». Категориальная структура и взаимосвязь ее элементов обеспечивают самотождественность и четкие границы парадигмы, а также отличие ее от других, выполняют объясняющую и детерминирующую функции дальнейшего развития научного знания. В основе смены научных парадигм лежит переосмысление природы реальности, затрагивающее ее логико-гносеологические начала. В связи с этим смена научных парадигм в физике на рубеже XIX—XX ст. рассматривается как процесс трансформации категориальных структур и их синтез при переходе от классической к неклассической физике.
