У статті розглядається тенденція накопичення символічних сенсів і тенденція наростання невизначеності в сюжеті «Мертвих душах» Гоголя. Виявляється взаємозв'язок символічної фінальної картини і комічної картини у фіналі другої глави, яка характеризується уявністю і фіктивністю. Особлива увага приділяється принципам взаємодії комічного і серйозного планів оповідання.
В статье рассматривается тенденция накопления символических смыслов и тенденция нарастания неопределенности в сюжете «Мертвых душ» Гоголя. Выявляется взаимосвязь символической финальной картины и комической картины в финале второй главы, которая характеризуется мнимостью и фиктивностью. Особое внимание уделяется принципам взаимодействия комического и серьезного планов повествования.
In the present paper the tendency of accumulation of symbolical sense and the tendency of intensification of vagueness in Gogol’s «The Dead Souls» plot is considered. The interrelation of symbolical final picture and comic picture in the ending of the second chapter whish is characterized as sham and fictitious is shown. A special attention is paid to the principles of interaction with comic and serious aspects of narration.