Питирим Сорокін про прояви політичної свідомості та колективного підсвідомого у періоди революцій у «мовних та субвокальних реакціях»

Abstract

У статті аналізуються «мовні та субвокальні реакції» як феномени революційного буття; їх розглянуто як різновиди рефлексів. Ці терміни введено до наукового обігу Питиримом Сорокіним. Вчення про «мовні та субвокальні реакції» є складовою сорокінського концепту революції. Автор розглядає вчення про «мовні та субвокальні реакції» як складову рефлексологічної парадигми та психоаналізу. Вчення П. Сорокіна аналізуються у порівняні з теоріями З.Фройда та І. Павлова.

В статье анализируются «речевые и субвокальные реакции» как феномены революционного бытия; они рассматриваются как разновидности рефлексов. Данные термины введены в научный оборот Питиримом Сорокиным. Учение о «речевых и субвокальных реакциях» является составляющей сорокинского концепта революции. Автор рассматривает учение о «речевых и субвокальных реакциях» как составляющую рефлексологической парадигмы и психоанализа. Теория П.Сорокина анализируется в сопоставлении с теориями З.Фрейда и И.Павлова.

This article about a speech and subvocal reactions as phenomena of revolutionary life. They are considered as a version of reflexes. «The speech and subvocal reactions» as the scientific terms are entered Pitirim A. Sorokin’s. The doctrine is a component Sorokin’s concept of revolution. The author of given article considers the doctrine about the speech and subvocal reactions as a component of a reflexological paradigm and psychoanalysis. The author analyzes this doctrine of Sorokin in comparison with theories of Ivan Pavlov and Zigmund Freud.