У статті розглядаються теорія і літературна практика епітафії в київській поетиці доби Мазепи – “Fons Castalius” [Кастальське джерело] (1700 – 1701). Встановлюються можливі джерела: західноєвропейські поетики та риторики, хронологічно більш ранні українські поетики, тогочасна літературна практика, творчість автора поетики. Аналізується розвиток теорії та рецепція епітафій із поетики 1700 р. в українських трактатах пізнішого часу.
В статье рассматривается теория и литературная практика эпитафии в киевской поэтике эпохи Мазепы – «Fons Castalius» [Кастальский источник] (1700 -1701). Устанавливаются возможные источники: западноевропейские поэтики и риторики, хронологически более ранние украинские трактаты, литературная практика того времени, творчество автора поэтики. Анализируется развитие теории и рецепция эпитафий из поэтики 1700 г. в украинских трактатах более позднего времени.
The article deals with the theory and the literary practice of the epitaphs in Kiev poetic of Mazepa’s age – «Fons Castalius» [Kastalsky Source] (1700 – 1701). Possible sources are established: Western poetics and rhetorics, chronologically earlier Ukrainian poetics, contemporary literary practice, personal creativity by poetic’s author. In the article are analyzing the development of the epitaph’s theory and the reception of the epitaphs from this poetic in the later Ukrainian treatises.
