Морфологічно та морфометрично досліджували біоптати ураженої шкіри 39 хворих
на різні форми обмеженої склеродермії після комплексного лікування. Визначали
питомі об’єми: судин мікрогемоциркуляторного русла, клітинних інфільтратів
дерми, еластичних і патологічно змінених колагенових волокон, вимірювали
товщину епідермісу. С целью об’єктивної оцінки лікувального патоморфозу
обчислювали індекси регресу патологічних змін основних структурних компонентів
шкіри при різних формах обмеженої склеродермії. Згідно значення сумарного
показника різновиди дерматоза розподілялись таким чином: 1) осередкова форма
обмеженої склеродермії в стадії набряку (2,75); 2) осередкова форма в стадії
склерозу (1,45); 3) склероатрофічний ліхен (1,22); 4) атрофодермія Пазіні-П’єріні
(1,04). Ні при жодному з клінічних різновидів обмеженої склеродермії після
лікування не вдається досягнути повного встановлення структурних компонентів
шкіри. Кількісна і якісна характеристика структурно-функціонального стану шкіри
може служити для: 1) початкової оцінки активності і тяжкості патологічного
процесу; 2) об’єктивної оцінки терапії, що здійснювалась; 3) висвітлення
механізмів впливу методів лікування на окремі компоненти патологічного процесу в
шкірі хворих на обмежену склеродермію.
Biopsies for the histological and morphometric examination were taken from the
lesioned skin of 39patients with various forms of morphea following their combined
treatment. Their morphological study included measurement of the specific volume of
microvessels in the capillary vasculature, dermal cell infiltrates, elastic and
pathologically altered collagen fibers; the thickness of epidermis was also measured.
Indices of regressive pathological changes in main skin structures attending various
forms of morphea were calculated and used to objectively assess therapeutic
efficiency of the treatment. The integrated index provided a tool for the classification of
different clinical variants of dermatosis into the following groups: 1) localized forms of
morphea at the stage of oedema (2,75), 2) localized forms of morphea at the
compaction stage (1,45), 3) lichen sclerosus et atrophicus (1,22), 4) Pasini-Pierini’s
atrophoderma (1,04). None of the clinical variants of morphea was completely
corrected by the applied treatment in terms of restoration of structural skin
components. It is concluded that quantitative and qualitative characteristics of
structural and functional skin status may be used to 1) estimate baseline activity and
severity of the pathological process, 2) objectively evaluate clinical efficiency of
therapy, and 3) elucidate the mechanisms and magnitude of effects of the treatment
on individual components of the pathological process in the skin of localized
scleroderma patients.
