У статті проводиться аналіз ролі концепту любові в текстах представників середньовічної містики західного християнства, а саме: Августина Аврелія, Бернара Клервоського, Ріхарда
Сен-Вікторського, Франциска Асизького, Бонавентури. Любов розглядається з феноменологічної позиції як специфічний акт інтендування Сакрального.
The article is devoted to analysis of the role of concept of love in the works of representatives of medieval mysticism of
Western Christianity such as: st.Augustine Aurelius, st.Bernard of Clairvaux, Richard of st.Victor, Bonaventure. Love is defined in
phenomenological case as a specific act of intending the Sacred.