Стаття присвячена аналізу тлумачення поняття любові як джерела містичного досвіду
єднання з Богом у спадщині Франциска Ассизького. Вивчення емоційного, онтологічного та
гносеологічного контекстів релігійної спадщини Ф. Ассизького дозволяє визначити основні
ознаки його містики: особливе емоційне піднесення від переживання злиденності та суворої аскези, не характерне, у цілому, для західнохристиянської аскетичної традиції; акцент на
постійності та тривалості стану містичного єднання із Богом; тлумачення любові винятково
як почуття, ігнорація онтологічного та гносеологічного зрізів тлумачення феномена; реалі-
зація сотеріологічного завдання через уподібнення Христу в стражданні та любові до ближнього.
The article is devoted to the analysis of the concept of love as a source of the mystical experience of the union with God in
st. Francis of Assisi's heritage. Current concept is examined in emotional, ontological and epistemological contexts.