В статье рассматривается развитие европейской философской мысли сквозь призму периодически возникающих кризисов, когда философия от абстрактных всеобъемлющих проблем обращается к вопросам жизнедеятельности конкретного индивида. В своем исследовании автор опиралась на идеи высказанные Монтенем, Гегелем, Кьеркегером, Шопенгауэром, Ницше, Шестовым, Поппером и другими философами прошлого и настоящего.
У статті розглядається розвиток європейської філософської думки крізь призму періодично виникаючих криз, коли філософія від абстрактних усеосяжних проблем звертається до питань життєдіяльності конкретного індивіда. У своєму дослідженні автор спиралася на ідеї висловлені Монтенем, Гегелем, Керкегором, Шопенгауером, Ніцше, Шестовим, Поппером і іншими філософами минулого і сучасного часу.
The article tells about the developement of European philosophycal thought through the crises appearing periodically, when the philosophy pays attention not to abstract global problems but to the questions of life of the individual.In this research the author dealt with the ideas of Montaigne, Kirkegaard, Popper, Nietsche, Hegel, Schopenhauer, Shestov and other philosophers of past and present.