В современных исследованиях доминирует концепция, что согласно вероучению хасидов мессианское избавление рассматривается главным образом в контексте индивидуальной духовной практики. При этом общественно-историческая составляющая вопроса почти полностью игнорируется. Предлагаемое исследование напротив, выявляет существенный интерес основоположников хасидизма к социально историческому аспекту учения о мессии. В статье анализируются две утопические теории раннего хасидизма: консервативная и революционная концепции мессианской эры.
У сучасних дослідженнях хасидизму домінує концепція, згідно з якою у віровченні хасидів месіанське звільнення розглядається головним чином в контексті особистої духовної практики. Натомість загально-історична складова питання лишається поза увагою. Пропоноване дослідження виявляє сутнісний інтерес фундаторів хасидизму до соціально політичного аспекту вчення про месію. В статті аналізуються дві утопічні теорії раннього хасидизму: консервативна та революційна теорії месіанської ери.
According to majority of the modern researches Hassidic teaching about messianic redemption is devoted to individual spiritual practice aspects. Thus, the socio-historical component of a question is ignored almost completely. Proposed research, in opposite, reveals essential interest of founders of the Hassidism to social-historical content of the Messianic doctrine. In the article two utopian theories of the early Hassidism have been analyzed: conservative and revolutionary concepts of the Messianic era.