Метою статті є розгляд однієї з малих соціальних груп Гетьманщини, а саме – ремісників-протекціянтів. Це особи, які проживали в містах, передовсім в маєтностях козацької старшини, не
виконували загальних повинностей та не сплачували видатків (тягла чи цехових сплат), натомість
відпрацьовуючи певні служби чи сплачуючи грошима або в натуральній формі своїм протекторам.
У Речі Посполитій були ремісники в протекції найвищого королівського рівня та магнатські протекціянти. Наукова новизна роботи полягає в тому, що за матеріалами ревізій Полтавського, Лубенського, Миргородського, Гадяцького, Ніжинського полків простежена чисельність та професійна спеціалізація протекціянтів, які займалися ремеслом. Здійснений історіографічний огляд трактування цієї малої соціальної групи, яке мало варіації, як то: партачі, потенційні кріпаки, засіб
впливу старшини на цехові обʼєднання тощо. Висновки. Наявність партачів, і партачів-протекціянтів вписується в загальну картину цехового ладу ранньомодерного часу Гетьманщини. Їх наявність не є свідченням проникнення «козацького права» до міської юрисдикції, а, навпаки, підважує
фактор збереження традиційних взаємовідносин в міському соціумі, де шляхту замінила козацька
старшина. Водночас це засвідчує розмитість міщанського стану Гетьманщини та деяку маргіналізацію міського стану в XVIII ст.
The purpose of the article is to consider one of the small social groups of the Hetmanate, namely,
craftsmen protectioners. These are persons who lived in cities, primarily in the estates of the Cossack elders,
did not implement general duties and did not pay expenses (taxes or guild fees), instead services or
paying in cash or in products to their protectors. In the Polish-Lithuanian Commonwealth there were craftsmen
under the protection of the highest royal level and magnate patrons. The scientific novelty of the
work lies in the fact that the number and professional specialisation of the patrons engaged in crafts was
traced on the basis of the audits of the Poltava, Lubny, Myrhorod, Hadiach, and Nizhyn regiments. In historiography,
the interpretation of this small social group had a variation, ex: non-guild craftsmen, potential
serfs, a means of influencing the foremen on guild corporations, etc. Conclusions. The presence of partachs
and partach protectors fits into the overall picture of the early modern workshop system of the Hetmanate.
Their presence is not evidence of the penetration of «Cossack law» into the city jurisdiction, but,
on the contrary, undermines the factor of preservation of traditional relationships in the city society, where
the nobility was replaced by the Cossack elders. At the same time, this testifies to the blurring of the burgher
ʼ state of the Hetmanate and some marginalization of the urban state in the 18th c.
