Утворення сучасної Московської патріархії «на нових засадах» відбулося на початку вересня
1943 р., у переламний момент Другої світової війни. 12 вересня в Москві на патріарший престол було зведено митрополита Сергія (Страгородського), якого за тиждень до цього Сталін запросив до
Кремля. Ця подія увійшла до історії як «сталінський конкордат» церкви та радянської держави.
Про що говорили на тій зустрічі? Навіщо тирану знадобилося відроджувати церкву? І як модель
церковно-державних відносин, що її було тоді створено, зміцнює в РФ дух т. зв. «СВО»? Відповідь
на ці питання є метою цього дослідження. Методологія дослідження базується на використанні
як загальнонаукових, так і спеціалізованих методів, таких, як історико-генетичний, історико-порівняльний, структурний, біографістичний, історіографічний тощо. Новизна роботи полягає в
аналізі комплексу обставин, факторів і причин, які спонукали Сталіна створити в СРСР підконтрольну владі церковну інституцію – РПЦ МП, а митрополита Сергія з підлеглими йому архієреями
та духовенством – піти на конкордат із радянською владою, і наслідків, які це має у ставленні
Московської патріархії до т. зв. «СВО» – нинішньої російсько-української війни. Висновки. Московський патріархат формації 1943 р. за цілою низкою інституційних і типологічних ознак є політичним проєктом, а не релігійною організацією в класичному значенні слова. Його спадкоємний зв’язок
із майже 1000-літньою традицією російського православ’я зберігається головним чином на рівнях
літургійної обрядовості та «абстрактного» (теоретичного) богослов’я. У практичній соціальній
діяльності або в актуальних богословських рефлексіях, які прийнято називати «публічною теологією», РПЦ Московського патріархату відіграє допоміжну, несуб’єктну роль, обслуговуючи політичний режим, який є її засновником. Саме аналіз витоків і природи цього явища дозволяє послідовно
та всебічно інтерпретувати підтримку РПЦ МП військової операції РФ в Україні, яка (позиція), з
точки зору інших християнських деномінацій, вочевидь не узгоджується з Євангелієм, іншими джерелами віровчення православної Церкви та її традиційним Переданням.
The formation of the modern Moscow Patriarchate «on a new ground» took place at the beginning of
September 1943, at the turning point of the Second World War. On September 12, Metropolitan Sergius
(Stragorodsky), whom Stalin had invited to the Kremlin a week before, was elevated to the patriarchal
throne in Moscow. This event went down in history as the «Stalin concordat» between Church and the Soviet
state. What was discussed at that meeting? Why did the tyrant need to revive Church? And how a model
of Church-state relations, which was created at that time, strengthens the spirit of the so-called
«SWO»? Answering these questions is the purpose of this study. The research methodology is based on the
use of both general scientific and specialized methods, such as historical-genetic, historical-comparative,
structural, biographical, historiographical, etc. The novelty of the work consists in the analysis of set of
circumstances, factors and reasons that prompted Stalin to create a government-controlled Church institution
in the USSR – the ROC MP; when Metropolitan Sergius with his subordinate bishops and clergy were
entering into a concordat with the Soviet government, the consequences that this has in attitude of the Moscow
Patriarchate to the so-called «SWO» – the modern Russian-Ukrainian war. Conclusions. According
to a number of institutional and typological features, the Moscow Patriarchate formed in 1943 is a political
project and not a religious organization in the classical sense of the word. Its hereditary connection
with the nearly 1000-year-old tradition of Russian Orthodoxy is preserved mainly at the levels of liturgical
rites and «abstract» (theoretical) theology. In practical social activities or in actual theological reflections,
which are commonly called «public theology», the Russian Orthodox Church of the Moscow Patriarchate
plays an auxiliary, non-subjective role, serving the political regime that is its founder. It is the analysis of
the origins and nature of this phenomenon that allows us to consistently and comprehensively interpret the
position of the Russian Orthodox Church in support of the military operation of the Russian Federation in
Ukraine, which (position), from the point of view of other Christian denominations, is obviously not consistent
with the Gospel, other sources of the churchʼs creed and its traditional Heritage.
