Мета. Автор зробив спробу розглянути реалії церковного життя правління гетьмана І. Мазепи
як організований процес розбудови Київської митрополії: у ній вживалися заходи щодо збільшення
єпархій, кількості єпископів, будівництва церковних споруд, поліпшення матеріального стану
монастирів, парафій. Методи: проблемно-хронологічний; моніторинг джерел, студій про події
1690-х – поч. 1700-х рр. Новизна. Автор, оглянувши та осмисливши великий масив джерел церковного життя кінця ХVІІ – поч. ХVІІІ ст., уперше дає цілісну картину буття Київської митрополії
під час гетьманування І. Мазепи. Новизною студії є висвітлення процесів єднання довкола Софійської кафедри всіх церковних структур Гетьманщини, подолання між ними раніших конфронтаційних практик, пом’якшення наслідків неканонічного приєднання Москвою українського духовенства
до Московського патріархату, шукання шляхів взаємодії з Константинопольським патріархатом.
Дослідження показує, що зусиллями володаря булави, за митрополита Варлаама Ясинського у
1700 р. Київська митрополія змогла вирости до 5 єпархій з 2 митрополитами, 6 єпископами.
Висновки. Намагання Московського патріархату всупереч волі українських духовних ієрархів
перетворити Київську митрополію у звичну підлеглу провінційну церковну структуру наштовхнулися на таємний та відкритий спротив Батурина та Софійської кафедри. Попри заборонні дії Москви, Гетьманщина намагалася діяти по-своєму, у власних інтересах, ігноруючи обмеження, спущені
зверху. Ліквідація Петром І Московського патріархату поставила Українську Церкву перед вибором подальших дій, зокрема вирішення проблем канонічності. У зв’язку з останнім за кілька років
перед 1708 р. активізуються контакти Гетьманщини з Константинопольським патріархатом та
іншими патріархатами у формі паломницьких місій, щедрим фінансуванням їх духовних інституцій
І. Мазепою.
Purpose. The author made an attempt to consider realities of church life of the reign of hetman I. Mazepa
as an organized process of development of the Kyiv Metropolis: it took measures to increase eparchies,
the number of bishops, the construction of church buildings, the improvement of material condition of
monasteries and parishes. Methods: problem-chronological; monitoring of sources, studies about the
events of the 1690s, early 1700s. Novelty. The author, having reviewied and comprehended a large array
of sources of church life of the late 17th – the early 18th c., for the first time gives a holistic picture of the
existence of the Kyiv Metropolis during the hetmanship of I. Mazepa. The novelty of the studio is to highlight
the processes of unity around the Sophia cathedra of all church structures of the Hetmanate, overcoming
earlier confrontational practices between them, mitigating the consequences of Moscowʼs non-canonical
accession of the Ukrainian clergy to the Moscow Patriarchate, searching for ways to interact with
Patriarchate of Constantinople. The study shows that due to the efforts of the mace owner, metropolitan
Varlaam Yasynsky in 1700 the Kyiv Metropolitanate was able to grow to 5 eparchies with 2 metropolitans,
6 bishops.
Conclusions. The attempts of the Moscow Patriarchate against the will of the Ukrainian spiritual hierarchs
to turn the Kyiv Metropolitanate into the usual subordinate provincial church structure, met with
secret and open resistance from Baturin, the Sophia cathedra. Despite Moscowʼs prohibitive actions, the
Hetmanate tried to act in its own way, in its own interests, ignoring the restrictions handed from above.
The liquidation of the Moscow Patriarchate by Peter I put the Ukrainian Church in front of a choice of further
actions, in particular, solving problems of canonicity. Due to the latter, a few years before 1708, the
Hetmanate's contacts with the Patriarchate of Constantinople and other patriarchates activated in the form
of crusade missions and generous funding of their spiritual institutions by I. Mazepa.
