Experimental Evidence of Spear-thrower Use in the Late Upper Palaeolithic (Upper Magdalenian) from the Isturitz Cave Site, Pyrénées-Atlantiques, France

Abstract

The authors organized a projectile experiment including the use of bow and spear-thrower in conditions replicating Palaeolithic hunting. Experimental copies of antler points from the Late Upper Palaeolithic showed proximal fractures characteristic of spear-thrower use. Similar fractures are found on archaeological specimens from the Upper Magdalenian occupation of the Isturitz site, thus bringing arguments in favour of the persistence of this weapon at least until ca. 16―14 cal ka BP in Western Europe.

Час появи списометалки та лука в палеолітичних мисливців-збирачів уже давно є важливою проблемою доісторичних досліджень. У Західній Європі, виходячи з безпосередньо доведеного використання списометалок із середньомадленського часу, 19―16 тис. кал. р.т., та соснових стріл з Аренсбургу, які мають дату приблизно 12―11,5 тис. кал. р.т., припускається, що луки змінили списометалки або ж значною мірою замінили їх у використанні наприкінці мадленського періоду. Однак перебіг цього процесу та еволюція зброї у вказаний період досі залишаються недослідженими. На відміну від морфометрії вістер, порівняльні дослідження варіантів їхніх зламів відкривають цікаві перспективи для визначення різних способів доставки вістер до цілі. Проте різні варіанти зламів вістер як маркер для ідентифікації різних видів метального озброєння розглядалися рідко, особливо для верхньомадленського часу. Експерименти з використання різних типів метальної зброї, проведені в Центрі археологічних досліджень та документації Музею Малґр-Ту (м. Трень, Бельгія) на початку 2000-х, надали нові дані для цих досліджень. Як списометалка, так і лук застосовувалися в умовах, що мали відтворити умови палеолітичного полювання. Метальне озброєння було оснащене експериментальними копіями рогових вістер із виделкоподібними базальними частинами, які відомі з верхньомадленського часу (16―14 тис. кал. р.т.) стоянки в печері Істюриц. Унаслідок експериментальних випробувань частина вістер, використаних за допомогою списометалки, отримала специфічні злами в проксимальній частині. Імовірно, їх появу можна пояснити тим, що списи зі списометалок мають більший розмір і більшу масу, порівняно зі стрілами, випущеними з лука, а також більш неправильною траєкторією їх польоту. Можливість застосування списометалки у верхньомадленський час додатково підтверджує радіовуглецева дата одного рогового зразка списометалки з Істюрицу. Окрім того, видається цілком імовірним використання списометалок із матеріалів, що швидко псуються, як і не можна виключати одночасне існування лука.