В статье анализируются данные Геродота о северных соседях скифов. Выявляется определенная зависимость между степенью достоверности его сведений и направлениями маршрутов ольвийских торговых путей.
У статті аналізуються дані Геродота про північних сусідів скіфів. Встановлюється певна залежність між рівнем достовірності відомостей «Батька історії» і напрямками маршрутів ольвійських торговельних шляхів. Геродот мав більш надійну і оригінальну інформацію про ті, часом дуже віддалені від Ольвії, племена, крізь землі яких пролягали торговельні шляхи. Назустріч грецькому імпорту по них йшов не тільки потік тубільних товарів, але й та етногеографічна інформація, що цікавила греків. Запропонований підхід пояснює нерівноцінність етногеографічних свідоцтв Геродота, що містяться у IV книзі його «Історії» і робить зрозумілими великі лакуни й перекручення у змальованій ним картині розселення північних лісостепових та лісових племен.
Data presented by Herodotus concerning northern neighbours of the Scythians are analyzed in the paper. Certain dependence is found between the reliability level of data presented by the "father of history" and routes of Olbian trade ways. Herodotus had at his disposal more reliable information about those tribes, sometimes very distant from Olbia, through lands of which trade ways were paved. Not only was a flow of goods coming on those ways in the opposite direction to the Greek import, but also that ethnographic information, which interested the Greeks. The approach suggested explains why not all ethnographic evidences given by Herodotus in book 4 of his “History” are valid enough and makes understandable certain gaps and perversions in the picture of dispersion of northern forest-steppe and forest tribes described by him.