Мета статті полягає у виявленні особливостей формування філософсько-методологічних підвалин підходу до визначення соціогуманітарної категорії «повсякдення» та розвитку дискусії її
осмислення крізь призму історичної перспективи. Розглядається ґенеза та становлення поняття
«повсякденне життя» як об’єкта феноменології, структуралізму та екзистенціалізму. Методологія дослідження базується на принципах систематичності та історизму. Характер завдань зумовив звернення до компаративно-аналітичного методу. Проблематика генеалогії сприйняття повсякдення як категорії соціогуманітарних наук визначила використання в якості основного підходу
«історію ідей» та систематичну генеалогію. Наукова новизна полягає у спробі розглянути питання ґенези поняття «повсякдення» не в телеологічних контекстах «еволюції ідеї у філософській науці», а як історіографічного феномену філософських та соціологічних підходів. Це дозволяє розширити рамки також й історичних підходів до повсякдення.
Висновки. У ході дослідження феномен повсякдення було розглянуто з погляду різних філософських шкіл та течій, зокрема, феноменології та структуралізму. Виявлено, що соціологія більшою
мірою сприяла поширенню інтересу до повсякдення, ввівши його до обігу багатьох дисциплін гуманітарного циклу. Наріжним каменем усіх досліджень повсякдення став феноменологічний підхід,
який стимулював інтерес до реальних, а не абстрактних явищ та процесів життя. У свою чергу
підхід екзистенціалістів до повсякдення виявився тупиковим і не збагатив арсенал соціальних наук
новим інструментарієм. Найбільш ґрунтовний внесок у наукову розробку повсякдення зробили
структуралісти, вийшовши за межі суто філософських рамок на поле соціології та історії.
The purpose of the article is to reveal the features of the formation of the philosophical and methodological
foundations of the approach to defining the "everyday [life]" category of social sciences and humanities.
Also its aimed at the development of the discussion regarding the history of “everyday life” concept
understanding through the prism of the historical perspective. The genesis and development of the concept
of "everyday life" as an object of phenomenology, structuralism and existentialism are considered.
The methodology of the research is based on the principles of systematicity and historicism. The nature
of the tasks made it necessary to resort to the comparative and analytical methods. The problems of the genealogy
of "everyday life" as a category of social and humanitarian sciences determined the use of the
"history of ideas" and systematic genealogy as the main approaches. The scientific novelty consists in an
attempt to consider the issue of the genesis of the concept of "everyday life" not in the teleological contexts
of "the evolution of an idea in philosophical science", but as a historiographic phenomenon of philosophical
and sociological approaches. This allows us to expand the scope of historical approaches to everyday
life as well. Conclusions. In the course of the research, the everyday phenomenon was considered from the
point of view of various philosophical schools and currents, in particular, phenomenology and structuralism.
It was revealed that sociology contributed to the spread of interest in the everyday, introducing it into
the circulation of many disciplines of the humanitarian cycle. The phenomenological approach, which stimulated
interest in real rather than abstract phenomena and processes of life, became the cornerstone of
all everyday research. In turn, the existentialists' approach to everyday life turned out to be a dead end and
did not enrich the arsenal of social sciences with new tools. The structuralists made the most thorough contribution
to the scientific development of everyday life, going beyond the purely philosophical framework to
the field of sociology and history.
