Лактатдегідрогеназа (ЛДГ) з печінки і білих м’язів карася сріблястого Carassius auratus була частково очищена шляхом фракціонування сульфатом амонію. Ензим з печінки мав Vmax – 1,85 ± 0,31 од. акт./мг протеїну, а з білих м’язів – 3,74 ± 0,27 од. акт./мг протеїну. Проте, ЛДГ з печінки була менш чутливою до субстратного інгібування (І50 9,92 ± 1,09 мМ), порівняно з аналогічним показником для ЛДГ з білих м’язів (І50 5,87 ± 1,39 мМ). Встановлено оптимуми рН ізоензимів, які дорівнювали 7,0–8,0 і 7,25–8,75 для ЛДГ білих м’язів і печінки відповідно. Проведено інактивацію частково очищеної ЛДГ в системі вільнорадикального окислення Fe2+/H2O2. При інкубації ензиму протягом 5 хв з Н2О2 (10–50 мМ) і FeSО4 (20–500 мкМ) втрачалася приблизно половина початкової активності. Ступінь інактивації ензиму зростала зі збільшенням концентрації йонів заліза і пероксиду водню. При інкубації у присутності 20 мкМ FeSО4 і 10 мМ Н2О2 протягом 60 хв ензим з білих м’язів втрачав 44% активності, а ензим із печінки – 26%, незалежно від того який буфер використовували.
Лактатдегидрогеназа (ЛДГ) из печени и белых мышц карася серебристого Carassius auratus была частично очищена путем фракционирования сульфатом аммония. Для энзима, полученного из печени, Vmax = 1,85 ± 0,31 ед. акт./мг протеина, а из белых мышц – 3,74 ± 0,27 ед. акт./мг протеина. ЛДГ из печени была менее чувствительна к субстратному ингибированию (I50 – 9,92 ± 1,09 мМ), по сравнению с аналогичным показателем для ЛДГ белых мышц (I50 – 5,87 ± 1,39 мМ). Установлены оптимумы рН исследуемых изоэнзимов, равные 7,0–8,0 и 7,25–8,75 для ЛДГ белых мышц и печени соответственно. Проведена инактивация частично очищенной ЛДГ в системе свободнорадикального окисления Fe2+/H2О2. При инкубации энзима в течение 5 минут с Н2О2 (10–50 мМ) и FeSО4 (20–500 мкМ), теряется приблизительно половина начальной активности. Степень инактивации энзима возрастает с увеличением концентрации ионов железа и пероксида водорода. При инкубации в присутствии 20 мкМ FeSО4 и 10 мМ Н2О2 в течение 60 мин энзим из белых мышц теряет 44% активности, а энзим из печени – 26%, независимо от того, какой буфер использовали.
Lactate dehydrogenase (LDH) from the liver and white muscles of the gold fish Carassius auratus was partially purified by differential precipitation with ammonium sulfate. The enzyme from the liver had relatively low Vmax – 1.85 ± 0.31 U/mg protein, the muscle enzyme – 3.74 ± 0.27 U/mg protein. LDH from the liver was less sensitive to substrate inhibition (I50 – 9.92 ± 1.09 mM) compared to white muscles isozyme (I50 – 5.87 ± 1.39 mM). The studied isozymes had pH-dependencies with pH optima at 7.0–8.0 and 7.25–8.75 for LDH from the white muscle and liver, respectively. In this work the inactivation of partially purified LDH in the system free radicals oxidations Fe2+/H2О2 has been conducted. During incubation for 5 min of both isozymes with H2О2 (10–50 mM) and FeSО4 (20–500 μM), approximately 50% of their initial activities were lost. The level of enzyme inactivation increased with the increase of iron ion and hydrogen peroxide concentrations. During incubation in the presence of 20 µM FeSО4 and 10 mM H2О2 for 60 min white muscles isozyme lost 44% while liver isozyme – 26%, independent of buffer which was used.
