Исследование геногеографической структуры европейского ареала перловицы обыкновенной U. pictorum выполнено на основе собственных и литературных данных путем анализа аллозимов. Установлено наличие южно- и североевропейских групп популяций, характеризующихся тенденциями к фиксациям альтернативных аллелей. Ситуация отвечает модели двух викарных видов, соединенных достаточно широкой зоной генных интрогрессий. Можно предполагать, что южный алловид, изолированный от северного Альпами и Карпатами, берет начало из южноевропейского рефугиума, тогда как североевропейский — результат реколонизации из восточного, вероятнее всего, южноуральского рефугиума.
Дослідження геногеографічної структури європейського ареалу перлівниці звичайної U. pictorum здійснено на базі власних і літературних даних шляхом аналізу алозимів. Встановлена наявність південно- та північноєвропейських груп популяцій, що характеризуються тенденціями до фіксацій альтернативних алелей. Ситуація відповідає моделі двох вікаруючих видів, сполучених відносно вузькою зоною генних інтрогресій. Можна припустити, що південний аловид, ізольований від північного Альпами та Карпатами, бере початок із південноєвропейського рефугіуму, тоді як північноєвропейський — результат реколонізації зі східного, найімовірніше, південноуральського рефугіуму.
The investigation of U. pictorum Europian area genogeographic structure was carried out using our own and literature data on allozymic varіation. South- and North-Europian population groups, characterized with tendencies to alternative allele fixation were established. The situation corresponds to the model of two allospecies connected with comparatively wide zone of gene introgressions. The southern allospecies, isolated from northern one with the Carpathians and the Alps, is supposed to have its origin from the South-Europian refugium, whereas the North-Europian one is the result of recolonization from the eastern, most probably, South-Urals refugium.