Мета дослідження полягає у висвітленні діяльності представників
Республіки Польща в Раді Безпеки ООН у статусі непостійного члена в
2018–2019 рр., зокрема стосовно вирішення питання врегулювання російсько-українського конфлікту. У реалізації мети використовувався метод контент-аналізу державних програмних документів, інтернет-порталів
уряду Республіки Польща й ООН, наукової літератури. Проблемно-хронологічний метод дав змогу простежити історію участі Польської
Республіки в ООН. Методологія спирається на принципи історизму й
об’єктивності. Наукова новизна дослідження полягає в новому розумінні
ролі польської дипломатії у РБ ООН після окупації Криму та початку
гібридної війни РФ на Донбасі.
Здійснений аналіз дозволив сформулювати наступні висновки.
Республіка Польща — одна з держав-засновниць ООН — намагалася
бути активним членом організації, зокрема шляхом участі в роботі її
головних органів. Шість разів Польща обиралась непостійним членом
Ради Безпеки. До основних пріоритетів польської дипломатії у РБ ООН у
2018–2019 рр. належали: пошана до міжнародного права, захист цивільного населення у збройних конфліктах, мир і безпека у Східній Європі.
Багато уваги приділялось питанню російсько-українсько конфлікту, яке
завдяки польській стороні не зникало з порядку денного органу й обговорювалось у різних контекстах. Польські делегати послідовно нагадували про негативний вплив порушення міжнародного права й угод
Російською Федерацією, про ситуацію на окупованих теренах Криму й
Донбасу та в Чорному й Азовському морях. Намагались представити
наслідки окупації Криму й війни на Донбасі не лише як проблему регіональної безпеки, але і глобальний виклик для міжнародного правопорядку.
Польська держава внесла вагомий вклад у формування і зміцнення міжнародної коаліції на підтримку України у протидії агресії Російської
Федерації. Перешкодою в ефективному вирішенні українського питання
була насамперед специфіка і склад РБ ООН, де непостійні члени відіграють лише обмежену роль, а один із постійних членів є країною-агресором. Приклад дебатів навколо вирішення українського питання ще
раз доводить дефіцит глибинної реформи організації.
The purpose of the paper is to highlight the activities of the representatives
of the Republic of Poland in the UN Security Council in the status of a nonpermanent
member in 2018–2019, in particular regarding the resolving of the
Russian-Ukrainian conflict. The method of content analysis of state program
documents, Internet portals of the government of the Republic of Poland and
the United Nations, and scientific literature was used in the implementation of
the goal. The problem-chronological method made it possible to trace the
history of the participation of the Republic of Poland in the UN. The
methodology is based on the principles of historicism and objectivity. The
scientific novelty of the research lies in the new understanding of the role of
Polish diplomacy in the UN Security Council after the occupation of Crimea
and the start of Russia's hybrid war in Donbas.
The analysis made it possible to formulate the following conclusions. The
Republic of Poland — one of the founding states of the UN — tried to be an
active member of the organization, including by participating in the work of its
main bodies. Poland was elected a non-permanent member of the Security
Council six times. The main priorities of Polish diplomacy at the UN Security
Council in 2018–2019 included: respect for international law, protection of
civilians in armed conflicts, peace and security in Eastern Europe. Much
attention was paid to the issue of the Russian-Ukrainian conflict, which, thanks
to the Polish side, did not disappear from the body's agenda and was discussed
in various contexts. The Polish delegates consistently reminded about the
negative impact of the violation of international law and agreements by the
Russian Federation, the situation in the occupied territories of Crimea and
Donbas, and in the Black and Azov seas. They tried to present the consequences
of the occupation of Crimea and the war in Donbas not only as a
problem of regional security, but also as a global challenge to the international
legal order. The Polish state made a significant contribution to the
formation and strengthening of the international coalition in support of
Ukraine in countering the aggression of the Russian Federation. An obstacle to
an effective resolution of the Ukrainian issue was primarily the specificity and
composition of the UN Security Council, where non-permanent members play
only a limited role, and one of the permanent members is an aggressor
country. The example of the debate surrounding the resolution of the Ukrainian
issue once again proves the deficit of UN deep reform.
