The fate of the Hungarian 2nd Army has a significant role in the Hungarian
memory. The army was sent to the Eastern Front in 1942 suffered one of the great
defeats of the Hungarian military history during the Soviet counter-offensive in
January 1943. During the past almost 80 years, different narratives have emerged
about it were evolved in the Hungarian public. In the paper the author shall
analyse the most significant elements of these narratives.
Firstly, there will be examined the genesis and underlying causes of the decision
to send the 2nd Army to the Eastern front. The author counter a popular
post-war myth that the Hungarian leadership sent out the Hungarian soldiers
and labour servicemen with the intention of sacrifice that it could limit Hungary's
involvement in the German war effort. Although the Hungarian military leadership
discriminated against various social groups (primarily of individuals of Jewish
descent, non-Hungarian nationalities) in military service, they did not aim to
destroy them. Similarly, the higher proportion of reserve officers and lower social
classes (peasantry, workpeople) in the army was misinterpreted.
In the second part of the paper the author will examine the interpretations of
the defeat in January 1943. As a part of this topic there will be shown how the
public opinion and survivors overstated the loss data and the temperature conditions
of “the Russian winter.” In addition, the author scrutinize the fighting
and withdrawal in January 1943 from the viewpoint of the military discipline.
Finally, he analyse the interpretations of two orders. The army commander,
Colonel General Jány wrote in his order on 24 January that “the 2nd Army has
lost its honour.” Although later he withdrew this order, it became the symbol of
the barbarity and betrayal of the Hungarian military elite against the Hungarian
soldiers. It received a different opinion on the order of the commander of the III
Corps of 1 February 1943, in which Major General Stomm disbanded his formation
- which was unprecedented in Hungarian history.
Доля 2-ї Угорської королівської армії відіграє значну роль у пам’яті угорців. Відіслана в 1942 році на Східний фронт армія під час радянської контратаки зазнала одну з найнищівніших поразок, що тільки мали місце в
історії Угорщини. Протягом останніх майже 80 років в угорської громадськості з'явилися різні наративи стосовно неї, найважливіші з яких є предметом аналізу у пропонованій статті. Насамперед автор аналізує генезис
та основні причини рішення про відправлення 2-ї Угорської армії на Східний
фронт. У цьому контексті автор заперечує поширений у повоєнний час
міф, згідно з яким угорський уряд пожертвував 2-ю Угорською армією та
особами, що виконували примусові роботи, задля обмеження участі країни
у військовій діяльності німців. Хоча під час військової служби угорське військове керівництво дискримінувало певні суспільні групи (насамперед осіб єврейського походження,осіб, які не належали до угорської національності),
однак не мало на меті їхнє знищення. Подібно до цього неправильно був
тлумачений і факт більшої частки офіцерів запасу та нижчих соціальних
класів (селянство й робітничий клас) в армії.
У другій частині статті автор розглядає трактування поразки, що
мала місце в січні 1943 року. В рамках цієї теми він досліджує, як громадськість та ті, що вижили, завищували дані про втрати, а також температурні умови «російської зими». Окрім цього, автор досліджує бої, а
також відступ, що мав місце в січні 1943 року, з погляду військової дисципліни. У підсумку він аналізує інтерпретації двох різних наказів. Командувач армії, генерал-полковник Яні, у своєму наказі від 24 січня писав, що «2-га
армія втратила честь». Незважаючи на те, що згодом Яні скасував цей
наказ, останній став символом варварства та зради угорською військовою
елітою своїх солдатів. Інакше був оцінений виданий III корпусом наказ від
1 лютого 1943 року, яким генерал-майор Стомм розпустив свою військову
частину – подібний крок був безпрецедентним в історії Угорщини.
