Мета публікації полягає у введенні до широкого наукового обігу маловідомого
джерела 1762 р. з історії української козацької старшини Війська Запорозького і слобідських
полків. Методологія охоплює метод джерелознавчого аналізу й синтезу та інструментарій
генеалогічних, просопографічних, історико-соціальних досліджень, а також студій з історії
ментальностей. Наукова новизна. З’ясовано історичні обставини, за яких було розпочато
підготовку «Списків про шляхетство». У фондах Центрального державного історичного архіву
України в м. Києві виявлено невідомий раніше «Список…» Острогозького полку у двох
копіях із супровідною документацією. Опрацьовані джерела підготовлено до друку з урахуванням
сучасних досягнень української археографії та історіографії. Висновки. Підготовку
«Списків про шляхетство» започаткувала грамота Петра ІІІ гетьманові К.Розумовському
та відповідний сенатський указ від 18 січня 1762 р. Як виглядає, у Гетьманщині це розпорядження
Петербурґа проіґнорували. Натомість у слобідських полках урядову вимогу взяли
до уваги, з приводу чого зав’язалося листування між Харківською й Ізюмською полковими
канцеляріями. В Острогозькому полку такий список уклали та надіслали до бриґадної канцелярії
слобідських полків і канцелярії начальника Української дивізії. Із документації, яка
виникла навколо підготовки списків на Слобожанщині, випливає, що слобідська козацька
верхівка усвідомлювала свій зв’язок з елітою Гетьманщини і співвідносила соціальний устрій
слобідських полків із тим, як було влаштоване суспільство Війська Запорозького. Водночас
слобідська старшина вважала царські жалувані грамоти місцевим полкам кінця XVII –
початку XVIII ст. джерелом локальних і своїх особистих прав та привілей, які давали їй
підстави дорівнюватися до російського дворянства. На основі просопографічної інформації,
яку вміщує «Список про шляхетство» Острогозького полку та дотичні джерела й література,
підсумовується, що острогозька старшинська корпорація на час ліквідації слобідського
козацтва була досить строкатою, що, однак, не завадило їй зберегти згуртованість в умовах
подальшого входження Острогожчини до Воронезького намісництва.
This article aims at making The Lists of the Nobility (1762), a little-known source
on the history of the Cossack officers (starshyna) of the Hetmanshchyna and the Sloboda
Ukraine regiments, available for scholars through its contextualized publication and in-depth
analyse. The methodology employed by the author includes methods of source studies as well
as instruments applied within genealogical, prosopographic and social history studies, also in
historical research of mentality. The scientific novelty of the article stems from the following:
the author has found out the circumstances under which The Lists were composed, discovered
The List of the Nobility of the Ostrohozk Regiment in the collections of the Central State Historical
Archive of Ukraine in Kyiv and prepared these sources for publication in keeping with the stateof-
the-art in the Ukrainian archeography and historiography. Conclusions. The Lists were drawn
up in response to Peter III’s charter addressed to the hetman K.Rozumovskyi and the Senate
order issued on January 18, 1762, which both required The Lists of the Little-Russian Nobility
together with the corresponding documents on the ennoblement to be sent to the Heraldry
Office of the Senate. It seems that in the Hetmanshchyna this governmental command remained
largely ignored, while in the Sloboda Ukraine regiments it caused certain discussions between the
Kharkiv and Izium regimental chancelleries as well as resulted in the preparation of The List of the
Nobility of the Oztrohozk Regiment. If taken broadly, these documents give grounds to assert that
the Sloboda Ukraine Cossack establishment was aware of its close relationship with the elite of
the Hetmanshchyna, yet traced own rights and privileges from the tsarist charters that had been
bestowed to the Sloboda Ukraine regiments in the late seventeenth and early eighteenth centuries.
Moreover, The List of the Nobility of the Ostrohozk Regiment and the relevant sources demonstrate
that the Ostrohozk starshyna did not constitute a consolidated community at the time when the
local Cossackdom was abolished. However, in the ensuing decades the Ostrohozk Cossack-rooted
nobility managed to preserve own cohesion even despite having been incorporated into the noble
stratum of the Voronezh viceroyalty.