У статті представлено аналіз роману Агатангела Кримського «Андрій Лаговський» з погляду відображення в ньому «духу
часу» (декадентство, істерія, плебейство), актуалізації філософії нігілізму, імперського колоніалізму. Такий критичний ракурс
визначив структуру статті.
У центр уваги поставлено психотип нового персонажа літератури епохи модернізму – «людина істерична». Зауважено,
що дві визначальні для модернізму ознаки – інтелектуалізм і невротизм – пов’язують Кримського з модернізмом. Проведено зіставлення цієї особливості творчості Кримського з художніми
творами Івана Франка (збірка «Зів’яле листя») та Лесі Українки
(«Блакитна троянда»). Підкреслено, що наприкінці ХІХ ст. поняття біографічного «людського документа» трансформується в суб’єктивний «психологічний документ», а художнє зображення – у «вівісекцію» й інтроспекцію – самоаналіз власної душі.
Зроблено висновок про те, що нова література і, зокрема,
народжуваний модерний суб’єкт виразно тяжіли до декадентства, і нові автори недвозначно асоціювали себе саме з декадентами, навіть при тому, що вони заперечували це. Усе це підривало основи народницької свідомості, тобто поклоніння перед
«народом», яке домінувало в українській літературі в пошевченківську добу.
Відзначено лінгвістичне різноманіття оповіді Кримського,
зокрема насичення тексту роману цитуваннями, перекладами,
науковими коментарями, переходами на грецьку, турецьку, німецьку, французьку мову, латину, російську. Соціально-культурну цінність відзначено щодо фрагментів простонародної
мовної практики матері головного персонажа. Зауважено про
такі текстові явища, як іншування та орієнталізм.
Незавершений роман Агатангела Кримського розглянуто як
зразок модерністського роману з його інтелектуальним героєм, поліморфною структурою, філософсько-моральною тематикою, психологічним аналізом та автобіографізмом.
The article presents an analysis of Ahatanhel Krymskyi’s
novel “Andrew Lagovskyi” in terms of reflecting the “spirit of
the times” (decadence, hysteria, plebeianism), the actualization of
the philosophy of nihilism, imperial colonialism. Such a critical
perspective determined the structure of the article.
The focus is on the psychotype of a new character in the literature
of the modern era – “hysterical man”. It is noted that the two
defining features of modernism – intellectualism and neuroticism –
link Krymskyi with modernism. The comparison of this feature of
Krymskyi’s work with the works of art of Ivan Franko (collection
“Withered Leaves”) and Lesia Ukrainka (“Blue Rose”) was made.
It is emphasized that at the end of the XIX century. the notion
of a biographical “human document” is transformed into a
subjective “psychological document”, and the artistic image into a
“vivisection” and introspection – a self-analysis of one’s own soul.
It is concluded that the new literature and, in particular, the
emerging modern subject clearly tended to decadence, and the new
authors unequivocally associated themselves with the decadents,
even though they denied it. All this undermined the foundations
of populist consciousness, that is, the worship of the “people” that
dominated Ukrainian literature in the Shevchenko era.
The linguistic diversity of the Krymskyi’s narrative is noted, in
particular, the saturation of the text of the novel with quotations,
translations, scientific commentaries, transitions to Greek, Turkish,
German, French, Latin, and Russian. Socio-cultural value is noted in
relation to fragments of vernacular language practice of the mother
of the main character. Textual phenomena such as insinuation and
orientalism have been noted.
Ahatanhel Krymskyi’s unfinished novel is considered as a
model of a modernist novel with its intellectual hero, polymorphic
structure, philosophical and moral themes, psychological analysis
and autobiography.