У статті проаналізовано виражально-зображальні засоби ословлення мислеобразу «місто» в однойменному романі
В. Підмогильного. Акцентовано на логіко-семантичній опозиції «місто» – «село», яка у творі виконує текстоцентричну
функцію. Зауважено, що вивчення вербалізованої константи
протиставлення є важливим питанням для інтегративної
лінгвостилістики, що взаємодіє з такими науковими галузями, як лінгвокультурологія, когнітивна лінгвістика, соціолінгвістика, комунікативна лінгвістика тощо. Актуалізовано
поняття персонажного дискурсу: найважливішою ознакою
роману «Місто» В. Підмогильного є внутрішньоструктурне поєднання мови автора та мови головного героя твору –
Степана Радченка. Доведено, що дискурсивна зона персонажа
є найвпливовішою у формуванні аналізованого мислеобразу.
Простежено семантико-стилістичні особливості ключового слова «місто», що концентрує художню оповідь прозового
твору й постає домінантним компонентом когнітивно-польової структури відповідного концепту. Визначено його лексико-тематичні та семантико-асоціативні лінії, які забезпечують
змістову зв’язність і цілісність мислеобразу у вертикальному контексті роману: «місто» ↔ «село», «місто ↔ «природа», «закритий простір» ↔ «відкритий простір», «місто» → «мистецтво» → «література», «місто» ← «кохання» →
«природа» тощо. Висновковано, що В. Підмогильний, «зануривши» сільську людину в «другу природу» – урбанізований
простір з його антропогенним ландшафтом, одним із перших
українських письменників початку ХХ ст. концептуалізував
місто як визначальний чинник у цивілізаційно-історичному розвиткові суспільства.
The article analyzes the expressing-depicting means of
verbalization of the mission «City» in the same name V. Pidmohylnyi’s
novel, based on the logical-semantic opposition «City» – «Village».
It is noted that the study of the verbalized constants of the specified
contrast is an important issue for integrative linguistic history, which
interacts with such scientific industries as linguistic culture, cognitive
linguistics, sociolinguistics, communicative linguistics etc. The
concept of a character discourse is actualized: the most important
sign of the novel «The city» V. Pidmohylnyi’s combination of the
language of the author and the language of the main character of the
work – Stepan Radchenko. It is proved that the discursive zone of
the character is the most influential in the formation of the analyzed
mental image. The semantic-stylistic features of the «City» are
traced, which concentrates artistic narrative of a proactive piece and
appears a dominant component of the cognitive-field structure of the
relevant concept. Its lexical-thematic and semantic and associative
lines, which provide content to the сonnectivity and integrity of
the mental image in the vertical context of the novel: «City» ↔
«Village», «City» ↔ «Nature», «Closed space» ↔ «Open Space»,
«City» → «Art» → «Literature», «City» ← «Love» → «Nature»
etc. The conclusion is emphasized that V. Pidmohylnyi one of the
first Ukrainian writers of the beginning of the twentieth century.
Conceptualized the city as a decisive factor in civilization-historical
development of society, «immersing» a person from the village to
urbanized space – anthropogenic landscape, «second nature».
