У статті розглядаються назви Великої Ведмедиці, Оріона та зоряного скупчення
Плеяди у восьми повних перекладах Біблії українською мовою XIX–XXI cт. Крім
вступної частини та короткого огляду історії українських перекладів, стаття складається з трьох розділів. У першому розділі проаналізовано давньоєврейські назви Аш,
Кіма, Кесіль, які наявні в перекладі Патріарха Філарета (Денисенка) з Синодальної
Біблії (1876 р.), а також у перекладі «Біблії нового світу», створеному релігійним товариством «Свідки Єгови». У другому розділі висвітлено народні українські назви,
характерні також для всього слов᾽янського світу, — Віз, Волосожар, Квочка, Косарі,
що їх використано в першому повному перекладі Біблії українською мовою — Кулішевій Біблії, яка своїм авторитетом створила певну традицію, стверджуючи самобутність і повноцінність української мови, і за цим взірцем пішли І. Огієнко та І. Хоменко. Третій розділ присвячено грецизмам Плеяди, Оріон, Арктур як еквівалентам
номінацій, представлених у протографі — Септуагінті, виявленим у перекладі о. Рафаїла. Авторка доходить висновку, що всі перекладачі у своїй духовній роботі мали на увазі зрозумілість, доступність астрономічних назв для православного читача
біблійних текстів, але для кожного часу ця мета по-іншому реалізована: якщо для
XIX ст. такими зрозумілими були народні назви, то в XX і XXI ст. вони забуваються
і більше знайомими стають грецькі за походженням і загальновідомі Велика Ведмедиця, Оріон, Плеяди. Це стосується також перекладу Острозької Біблії, астрономічні
назви якої створювалися ще за часів діяльності перших слов᾽янських просвітителів
Кирила і Мефодія і для нашого часу стали надто застарілими. Авторка констатує, що
в астрономічних назвах знайшли відображення різні етнокультури: юдейська космонімія більшою мірою є антропоморфною, а слов᾽янська, у тому числі українська, відтворює селянський погляд на світ і зоряне небо.
The article explores the names of The Great Bear, Orion and the star constellation of
Pleiades in the eight full translations of the Bible into the Ukrainian language of XIX–XXI
c. Besides the Introduction and the Brief summary of the Ukrainian translations history,
the article is made up of three sections. In the first section we analyze the ancient Hebrew
names, such as Ash, Kima and Kesil, which are found in the translation by Patriarch
Philaret (Denysenko) of the Synodic Bible (1876), and also in the New World Translation,
made by the religious society “Jehovah’s Witnesses”. The second chapter focuses on the
folk Ukrainian names, also typical for the whole Slavic world, such as Viz, Volosozhar,
Kvochka, Kosari, used in the first full translation of the Bible into Ukrainian — Kulish᾽s
Bible, which, by its authority, has created a certain tradition, proclaiming the authenticity
and comprehensiveness of the Ukrainian language, and has become the standard, later
followed by Ivan Ogiyenko and Ivan Khomenko. The third section is dedicated to such
Graecisms as Pleiads, Orion, Arcturus, being equivalents for the nominations, presented
in the protograph Septuaginta, found in the translation by Father Raphael. The author
comes to the conclusion that all the translators in their clerical work aimed to make the
astronomic names available and understandable to the orthodox reader of the biblical
texts, but for each period of time this aim was achieved differently: if for the XIX century
such understandable ones were folk names, in XX and XXI centuries they have been
forgotten and replaced by the more familiar Greek-originated and common The Great
Bear, Orion and Pleiads. This concerns also the translation of the Ostrog Bible, whose
astronomic names had been formed in the times of the first Slavic enlighteners Cyril and
Methodius and have become too archaic for our times. The author states that different
ethno-cultures have been reflected in the astronomical names: Judaic cosmonymy is more
of the anthropomorphic character, while Slavic, including the Ukrainian one, reflects the
villatic view to the world and the sky of stars.
