У статті проаналізовано провідні передумови та чинники громадської та культурно-освітньої
діяльності викладачів Київського, Харківського і Одеського університетів у др. пол. ХІХ – на поч.
ХХ ст. Виокремлено такі провідні передумови цього виду діяльності професорів: історичні, географічні, демографічні, соціальні. Акцентовано значення такого виду діяльності професорсько-викладацького складу для населення міст, де були розташовані вищі навчальні заклади. Досліджено головні чинники, що визначали якісні й кількісні характеристики громадсько-просвітницької діяльності вчених у др. пол. ХІХ – на поч. ХХ ст.: соціально-політичні, соціально-економічні, соціокультурні.
Доведено, що зазначені передумови та чинники справили неабиякий вплив на формування провідних
тенденцій розвитку культурно-освітньої діяльності українських університетів у пореформений період. Виділено основні періоди громадської діяльності викладачів. Охарактеризовано окремі види громадсько-просвітницької діяльності. Простежено тенденції
та зміст цієї діяльності в контексті проведення реформ і суспільно-економічного розвитку країни.
Визначена культурно-освітня місія численних викладачів та випускників університетів: А. Краснова, В. Антоновича, В. Караваєва, М. Бунге, І. Мечнікова, О. Лазаревського, О. Потебні, М. Сумцова,
М. Довнар-Запольського, В. Перетца, В. Іконникова, Д. Данилевського, Л. Ценьковського, І. Бецького, А. Анциферова, А. Шимкова, Л. Гіршмана, Є. Редіна, М. Борисяка, О. Алфьорова, М. Дашкевича та ін.
На основі використання історико-педагогічної персоналістики як базового теоретичного підходу в науковому дослідженні розкрито культурницьку й організаційну місію цих видатних діячів.
Зазначено, що др. пол. ХІХ – поч. ХХ ст. характеризувалися не стільки безпосередньо громадською
діяльністю наукової інтелігенції, скільки впливом її ідей на культурно-освітнє середовище як в
Україні, так і за кордоном. У результаті вивчення діяльності професорів Київського, Харківського,
Одеського університетів визначено головні тенденції того часу: вплив вишів на культурне життя
міст, регіонів, передавання міжпоколіннєвого досвіду, розширення напрямів знання (література, історія, природничо-математичні науки, хімія, біологія, мистецтво та інші). Зроблено висновок, що просвітницька діяльність педагогів поєднувалася з відповідною атмосферою, у якій перебувало суспільство, а отже, освічене середовище набувало синергетичних властивостей, характеризувалося продукуванням подальшого наукового й освітнього розвитку, взаємовпливу його суб’єктів.
The article analyzes the leading prerequisites and factors of social and cultural and educational activities
of teachers of Kyiv, Kharkiv and Odessa universities in the second half of the 19th – the early 20th c.
The following leading prerequisites for this type of activity of professors are highlighted: historical,
geographical, demographic, social. Attention is focused on the importance of this type of activity of the teaching
staff for the population of cities where higher educational institutions were located. The main factors
that determined the qualitative and quantitative characteristics of the public and educational activities of
scientists in the second half of the 19th c. – the early 20th c. are investigated: socio-political, socio-economic,
socio-cultural. It is proved that these prerequisites and factors had a significant impact on the formation
of leading trends in the development of cultural and educational activities of Ukrainian universities in
the post-reform period. The main periods of public activity of teachers are highlighted.
Certain types of public and educational activities are characterized. The tendencies and content of this
activity in the context of reforms and socio-economic development of the country are traced. The cultural
and educational mission of numerous teachers and graduates of universities is determined: A. Krasnov, V.
Antonovych, V. Karavayev, M. Bunge, I. Mechnikov, O. Lazarevsky, O. Potebnya, M. Sumtsov, M. Dovnar-
Zapolsky, V. Peretz, V. Ikonnikov, D. Danilevsky, L. Tsenkovsky, I. Betsky, A. Antsiferov, A. Shimkov, L.
Hirschman, E. Redin, M. Borysyak, O. Alfyorov, M. Dashkevich and others. Based on the use of historical
and pedagogical personalistics as a basic theoretical approach in scientific research, the cultural and organizational
mission of these prominent figures is revealed. It is noted that the second half of the nineteenth
– early twentieth centuries were characterized not so much by the direct public activity of the scientific
intelligentsia as by the influence of their ideas on the cultural and educational environment both in
Ukraine and abroad. As a result of studying the activities of professors of Kyiv, Kharkiv, Odesa universities,
the main trends of that time were identified: the influence of universities on the cultural life of cities,
regions, the transfer of intergenerational experience, the expansion of knowledge (literature, history, natural
and mathematical sciences, chemistry, biology, art and others). It is concluded that the educational
activities of teachers were combined with the appropriate atmosphere in which the society was, and thus
the educated environment acquired synergistic properties, characterized by the production of further scientific
and educational development, mutual influence of its subjects.