This text is about the problem of typology, localization
of the producing and dating of medieval building
ceramics (Flanged tiles) of the South-Western Crimea.
The investigation of products of tile production centers
in the South-Western Crimea allowed to systematize
a large complex of archaeological sources. They
came from various archeological sites that were located
throughout the region. Technological and morphological
typology allowed to arrange and dating all this
complexes and different material in some cases with an
accuracy of up to two decades. The unified technological
and morphological description and typology of the material
described development and evolution of tile production
craft in the South-Western Crimea trough the
Medieval time. Therefore, this work could be a variant
of a unified field guide for medieval Flanged tiles from
Crimean sites and a chronological chart for them.
Ця стаття є першим комплексним дослідженням
середньовічної будівельної кераміки Південно-Західного Криму. У роботі систематизовано велику кількість матеріальних джерел. Вони походили з різних
археологічних пам’яток, розташованих по всьому регіону. Метод, що використовується для дослідження,
включає типологію, яка поєднує як технологічні, так
і морфологічні характерні риси продукції. Цей вид
опису будівельної кераміки є універсальним і може
бути використаний для вивчення черепиці різних
географічних та історичних середовищ.
Середньовічна будівельна кераміка Південно-Західного Криму досліджувалась за допомогою
технологічно-морфологічної типології, яка зробила її надійним хроноіндикатором. Систематизація
матеріалу показала наявність у середньовічному
Південно-Західному Криму розвинутого ремесла
з виробництва будівельної кераміки. Хронологічна ідентифікація матеріалу в рамках класифікації
дозволила простежити розвиток цього ремесла в динаміці. Для продукції окремих гончарних центрів
хронологію вдалося встановити з точністю до двох
десятиріч.
Гончарні центри було зафіксовано в Херсонесі,
біля Ескі-Кермена та Мангупа (Ілька і Суаткан), Чуфут-Кале й Бакли (Бодрак), у Ласпі (Ільяз-Кая і Батилиман), у районі Алушти (Канака, Чобан-Куле).
Залишаються невідомими або неідентифікованими
мінімум два гончарних центри, які відносяться до
підгруп ІІ/2, ІІ/5 і ІІ/8—ІІ/12. Використання технолого-морфологічної типології також дозволило
виокремити імпорт із двох невідомих гончарних
центрів.
Зазначимо, що матеріал різних гончарних центрів було знайдено не на одній пам’ятці археології,
а систематично на різних об’єктах на всій території
Південно-Західного Криму. Подальше вивчення
морфологічних особливостей керамід може зробити
типологію більш важливим хронологічним показником при датуванні будівельної кераміки, ніж стратиграфічний контекст. Така ситуація підтверджує,
що технолого-морфологічна типологія дійсно має потенціал універсальної.