This paper outlines the results of twenty-eight years
of collaborations between the authors and colleagues
in Kiev, initiated when the first author began PhD research
at Sheffield University under the supervision of
the late Professor Marek Zvelebil in 1992. From the outset
of this doctoral research Professor Dmitri Telegin, to
whom this paper is dedicated, and Dr. Inna Potekhina,
were fundamental not only to the success of the original
research programme, but in terms of the considerable
generosity, insight and friendship that was extended to
the lead author as he navigated his way through the
earlier Holocene parts of Ukrainian prehistory. The
current study is as much a result of the work of the current
authors as it is of collaboration and collegiality of
these colleagues.
The topics considered throughout this paper focus
around the key observations and themes that have been
developed since the research began. It also aims to highlight
those areas where inconsistencies occur, and where
clarification is deemed warranted due to the activities
of researchers who have failed to fully appreciate the
nuances of Ukrainian prehistory and multi-disciplinary
research agendas. It is apparent that, in light of a
recent «gold rush» to claim ownership of the materials
available in Ukraine, at prehistoric sites of all periods,
there is clearly a need for a considered and careful approach
to the data generated from dietary isotope and
related studies. Furthermore, our research since the
early 1990s has shown that misidentification of fragmentary
or isolated bone in both primary and secondary
contexts can lead to erroneous interpretations and
occasional «flights of fancy». This paper will outline a
number of the issues identified, and also explore issues
around data use and representation in an attempt to
offer some balance to discussions of prehistoric diet and
chronology in Ukraine.
Автори розглядають результати вивчення скелетного
матеріалу періоду від епіпалеоліту та енеоліту та
наводять деякі спостереження щодо ефективності досліджень,
проведених різними вченими. Перш за все,
автори узагальнюють результати досліджень, які проводились
М. Ліллі з колегами з початку 1990-х рр., та
проводять огляд нових результатів (рис. 1—3), які підтверджують
той факт, що риба залишалася важливим
продуктом харчування протягом названих періодів.
Отримані дані також підкреслюють той факт, що в
епоху енеоліту різні культурні групи дотримувалися
різних харчових стратегій. Це, очевидно, визначається
західними впливами та інтеграцією землеробства
і скотарства (трипільська фермерська група з печери
Вертеба), та традиціями мисливців-рибалок-збирачів
з Ігрені VIII та Молюхового Бугра у Подніпров’ї.
Цікаво, що хронологічна відмінність між цими двома
пам’ятками супроводжується і харчовою мінливістю.
На старшій пам’ятці Ігрень VIII отримані ізотопні
дані про відносно високу залежність від прісноводних
ресурсів у період 4300—4000 cal BC, тоді як на пізнішій
пам’ятці Молюхів Бугор, дані свідчать про зменшення
залежності від прісноводних ресурсів протягом
3950—3700 cal BC. Ці результати супроводжуються
доказами використання більш широкого спектру
природних ресурсів у регіоні Дніпровських порогів та
навколо нього. Показано також, що на радіовуглецеві
дати на пам’ятках у басейні Дніпра впливає прісноводний
резервуарний ефект. Цього не спостерігається
на матеріалах з печери Вертеба, оскільки ефект прісноводного
резервуару не пов’язаний з дієтичними ланцюгами,
які залежать від наземних ресурсів.
Отримані авторами результати датування (рис. 4—
6), дослідження мобільності та дієтних ізотопів обговорюються
у контексті результатів інших дослідників.
Висловлюється припущення, що діяльність різних
дослідницьких груп у печері Вертеба породжує низку
проблем, що викликає необхідність продуманішого підходу
до даних, представлених іншими групами. Можна
стверджувати, що незважаючи на спільну тематику і
близькі програми, окремим дослідницьким групам бракує
детальних знань та співпраці. Стаття завершується
закликом до цілеспрямованого мультидисциплінарного
аналізу при дослідженні всіх могильників з метою
подальшого вдосконалення нашого розуміння соціально-економічних та суспільних подій протягом раннього
та середнього голоцену на території України.
