Статья посвящена хронологическому анализу
раннесарматских воинских погребений с двумя мечами в Нижнем Поволжье, датируемых последними веками до н. э. Авторы связывают их появление с миграционной волной II—I вв. до н. э. и предлагают видеть в них аорсов и верхних аорсов Страбона,
вместе с сираками и роксоланами сменивших сарматов в евразийских степях.
The paper concerns with chronological analysis of
Early Sarmatian military burials with two swords in
the Lower Volga region dated to the last centuries BC.
There are two combinations of the different bladed
weapons in the burials: swords with a ring pommel and
daggers with a crescent-shaped pommel; swords without
metal pommel with the rhomboid cross-bar and
daggers with a crescent-shaped pommel. Swords and
daggers with a crescent-shaped pommel are absent
in the burials after the turn of AD. Swords and daggers
with ring pommel or rhomboid-shaped cross-bar
have appeared during the new migration wave in the
Lower Volga region not earlier than in the 2nd century
BC. This determines the chronological framework of
the assemblages. Daggers and swords with a crescentshaped
pommel are the local product, they were used
much earlier than the swords of migratory origin. The
authors suggest that the emergence of innovations is
associated with the migration of the 2nd—1st centuries
BC from Central Asia, because in addition to swords
with ring pommel and bronze cross-bar without metal
pommel, there were found bronze openwork and lattice
buckles, jet buckles and cubic incense burners, well
known in the East.
The burials with Northern direction and wooden
decks have the analogies in Tuvan antiquities of the
Xiungnu-Sarmatian time. At the same time in ancient
sources there is a list of tribes among which Aorsi and
Top Aorsi on the Don and in the Volga region, Rhoxolani
in the Northern Pontic region and Siraci in the
Kuban region are mentioned. Although all this area
was called Sarmatia, the name Sarmatians is not included
in this list. The authors believe that the new
tribes replaced the Sarmatians but in Greek literary
tradition the territory retained its old familiar name.
In addition to swords and daggers with the crescentshaped
pommel, other items known as early as the
4th—3rd centuries BC continue to occur in the burials,
and the burial rite continues to preserve the custom
of southern direction of the buried and the practice
of placing the burial in a circle or in a row under the
mound. All this is the evidence of the unique symbiosis
of two cultural traditions: the previous local and newcomer
Central Asian.
Стаття містить хронологічний аналіз ранньосарматських
воїнських поховань із двома мечами в Нижньому
Поволжі, датованих останніми століттями до
н. е. У похованнях є два сполучення різної клинкової
зброї: мечі з кільцевим навершям та кинджали з серпоподібним
навершям; мечі без металевого навершя
з ромбоподібним перехрестям та кинджали з серпоподібним
навершям. Мечі та кинджали з серпоподібним
перехрестям відсутні в похованнях після рубежу
нової. Мечі та кинджали з кільцевим навершям або
ромбоподібним перехрестям з’явилися під час нової
хвилі міграції в Нижньому Поволжі не раніше, ніж
у II ст. до н. е. Це визначає хронологічні рамки комплексів.
Кинджали та мечі з серпоподібним перехрестям
— місцевого походження, їх використовували набагато
раніше, ніж мечі мігрантського походження.
Автори припускають, що поява інновацій пов’язана з
міграцією II—I ст. до н. е. з Середньої Азії, оскільки,
крім мечів з кільцевим навершям та бронзовим перехрестям
без металевого навершя, були знайдені бронзові
ажурні та гратчасті пряжки, геширові пряжки та
кубічні курильниці, добре відомі на Сході.
Поховання з північною орієнтацією і дерев’яними
колодами мають аналогії у тувинських старожитностях
хунну-сарматського часу. Водночас у письмових
джерелах перелічені племена, серед яких згадані аорси
і верхні аорси на Дону і в Поволжі, роксолани в Північному
Понтії та cіраки на Кубані. Незважаючи на
те, що всю цю територію називали Сарматією, назви
«сармати» у цьому переліку немає. Автори вважають,
що нові племена змінили сарматів, але в грецькій літературній
традиції ця територія зберегла давню звичну
назву. Крім мечів і кинджалів з серпоподібним навершям,
в похованнях продовжили клсти інші предмети,
відомі з IV—III ст. до н. е., а поховальний обряд зберіг
південну орієнтацію і практику розміщення поховання
по колу або в ряд під курганом. Усе це свідчить про
унікальний симбіоз двох культурних традицій: попередньої
місцевої та нової центральноазіатської.
