Мета дослідження. Осмислення новітньої пізнавальної ситуації, котра склалася у сучасній
українській соціогуманітаристиці внаслідок екстремальних передумов і деструктивних обставин
воєнного часу. Методологія спирається на стратегії репрезентації й екстраполяції провідних тенденцій
і перспектив функціонування суспільних та гуманістичних дисциплін за воєнної доби. Наукова
новизна. Розглянуто палітру базових викликів і проблем сучасної української соціогуманітаристики,
котра визначається війною з неоімперською Росією за національну й державну незалежність України.
Наголошено, що виклики, кинуті гуманітаріям і суспільствознавцям, синхронізуються із доленосними
викликами для всієї нашої країни, хоч і мають свої фахові виміри. Підкреслено, що пріоритети
української соціогуманітаристики передусім пов’язані зі створенням і представленням багатоманітних
образів воюючої України. Відзначено, що держава опинилася в епіцентрі катастрофічних соціокультурних
розломів ґлобального світу, котрі нині здебільшого оцінюються у світлі сценаріїв війни
на виснаження середньої й довгої тривалості. Показано, що сучасна війна стала вислідом неоімперського
проекту путінської Росії, скерованого на знищення України як держави та повне розчинення
української ідентичності. З’ясовано, що російська експансія є антиґлобалістською, реваншистською
та спрямованою на переформатування світового устрою й делімітацію пострадянського простору.
Висновки. Стверджується, що повномасштабна фаза російсько-української війни причинилася до
конфіґурації новітньої історичної доби на пострадянських обширах, початки якої сягають ще 2014 р.
Обстоюється думка, що сучасна українська соціогуманітаристика має бути зорієнтована на розробку
трьох основних блоків взаємопов’язаних проблем: а) створення адекватної наукової палітри воюючої
України; б) студіювання місця та ролі нашої країни за часів кризи ґлобального світоустрою; в) окреслення
природи російсько-української війни й темпоральних метаморфоз сучасності.
The aim of the article. Comprehension of latest cognitive situation, which arose in a
modern Ukrainian sociohumanities resulted in extreme premises and destructive conditions of war
times. The methodology is based upon strategy of representation and extrapolation of guiding
tendencies and prospects for functioning of social and humanistic disciplines during war times.
Scientific novelty. It has been considered a palette of basic challenges and problems for current
Ukrainian sociohumanities defined by war with neo-imperial Russia for national and independent
sovereignty of Ukraine. It has been accentuated that challenges to humanists and social scientists
are aligned with weirdly challenges for the entire Ukraine, though they have their own relevant
extents. It has been stressed that priorities of the Ukrainian sociohumanities are linked up, first,
to creation of multiform images of warring Ukraine. It has been noted that Ukraine has found
itself in the epicenter of catastrophic sociocultural breaks-up of the global world, which for the
most part are qualified now in the context of war scenario for starvation of medium and long
duration. It has been disclosed that current war has become the result of neo-imperial Putin’s
Russia aimed for annihilation of Ukraine as the nation and complete dissolution of Ukrainian
identity. It has been established that Russian expansion is antiglobalistic, revanchist and aimed
for reformatting of the world order and post-Soviet space delimitation. Conclusions. The article
confirms that full-scale phase of Russo-Ukrainian war resulted in configuration of the newest
historical times at the post-Soviet historical spaces, began as long ago as in 2014. Conception is
uphold that current Ukrainian sociohumanities has to be focused on development of three main
units of interdependent problems: a) creation of adequate scientific palette of fighting Ukraine;
b) studying of a place and role of our country in times of the global world system crisis; c) outline
of Russo-Ukrainian war nature and temporal metamorphoses of the present.
