У сучасній історичній науці зростає потреба нового бачення минулого, в якому
йдеться не тільки про «зовнішню» історію важливих процесів та явищ, а й про «внутрішню» –
суб’єктів, «людську» історію. Джерела особового походження родини Грінченків дозволяють
глибше зрозуміти причини та особливості включення видатних персоналій у боротьбу за
права жіноцтва в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. Мета дослідження полягає у визначенні
ролі впливових інтеліґентських родин Наддніпрянської України у процесах формування нової
ґендерної парадигми в українських землях наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. на основі
еґо-документів Бориса, Марії та Анастасії Грінченків. Методологія базується на деконструкції
текстів еґо-документів та індивідуально-біографічному й суб’єктно-діяльнісному підходах,
які дозволяють окреслити роль конкретних особистостей у становленні жіночого питання в
Наддніпрянській (підросійській) і Західній (підавстрійській) Україні в обраний період. Наукова
новизна полягає в комплексному дослідженні еґо-документів, що дало змогу деталізувати
особливості становища жіноцтва та розгортання руху за ґендерну рівність, які важко цілісно
охарактеризувати винятково на основі залучення масових документальних джерел. Висновки.
Впродовж окресленого хронологічного періоду українське суспільство продовжувало зберігати
консервативні уявлення про побутові жіночі практики в родині та громадському житті. Сім’я
Грінченків є прикладом важливих історичних змін, які відбувалися в колі інтеліґентських родин.
Еґо-документи демонструють важливу єдність поглядів Бориса, Марії та Анастасії Грінченків на
ґендерну проблематику, що висловлювалися публічно, та щоденних рутин, які повністю відповідали
їхнім світоглядним позиціям. Саме завдяки таким практикам відбувалися поступові зміни
в ґендерній парадигмі від патріархального домінування до розширення жіночих прав.
In modern historical science, there is a growing need for a new vision of the past, which
is not only about the “external” history of important processes and phenomena, but also about
the “internal” history of subjects, “human” history. Sources of personal origin of the Hrinchenko
family allow us to better understand the reasons and features of the inclusion of prominent
personalities in the struggle for women’s rights in the late 19th – early 20th century. The purpose
of the study is to determine the role of leading intellectual families of Dnipro Ukraine in the
formation of a new gender paradigm in the Ukrainian lands in the late 19th – early 20th century
based on ego documents of Borys, Maria and Anastasiia Hrinchenko. The methodology is based
on the deconstruction of ego-document texts and individual-biographical and subject-activity
approaches, which allow to outline the role of specific individuals in the formation of women’s
issues in Dnipro (sub-Russian) and Western (sub-Austrian) Ukraine in the selected period.
The scientific novelty lies in the comprehensive study of ego-documents, which allowed to detail
the peculiarities of the situation of women and the development of the movement for gender
equality, which are difficult to describe holistically solely on the basis of mass documentary
sources. Conclusions. During the outlined chronological period, Ukrainian society continued to
maintain conservative ideas about women’s domestic practices in the family and public life. The
Hrinchenko family is an example of important historical changes that have taken place among
intellectual families. Ego-documents demonstrate the important unity of the views of Borys, Maria
and Anastasiia Hrinchenko on gender issues, which were expressed publicly, and daily routines,
which fully corresponded to their worldviews. It is through such practices that gradual changes
in the gender paradigm are taking place, from patriarchal domination to the gradual expansion of women’s rights.
