Історія військових поселень кавалерії в Україні першої половини ХІХ ст. в останні десятиліття стала активно досліджуватися, проте донедавна майже не було робіт, присвячених реформуванню військових поселень кавалерії наприкінці 1820-х рр. Метою статті є потреба проаналізувати реорганізацію поселених округів кавалерії у першій третині ХІХ ст. Методологія дослідження
добиралася відповідно до мети та базувалася на принципі історизму. Вона представлена в основному загальнонауковими методами (аналіз, дедукція, індукція) і порівняльно-історичним методом.
Наукова новизна полягає в тому, що на основі архівних джерел та наукової літератури проаналізована реорганізація військових поселень кавалерії в Україні. Висновки. У другій половині 20-х рр.
ХІХ ст. почалась реорганізація поселеної системи, дещо була перетворена її структура, розширились масштаби округів, змінювалось правове становище військових поселенців. Уряд Миколи І шляхом проведення низки заходів намагався скоротити витрати на влаштування та утримання поселених військ. Наприкінці 1820-х рр. до поселених округів кавалерії були приєднані нові державні селища Катеринославської, Слобідсько-Української та Херсонської губерній, що сприяло збільшенню
як територій поселених округів, так і їхнього населення. На початку 30-х рр. ХІХ ст. остаточно сформувалися округи усіх кавалерійських полків у цьому регіоні. Розширення поселених округів кавалерії давало можливість керівництву військових поселень створювати резерви земельних фондів і господарств, що мало сприяти покращенню функціонування господарських одиниць військових поселенців.
History of cavalry military settlements in Ukraine in the first half of the XIX c. in recent decades has
been actively studied, however, until recently there were almost no works on the reform of military settlements
of the cavalry in the late 20th of the XIX c. Therefore, the purpose of the article is the need to analyze
the reorganization of the settled districts of the cavalry in the first third of the XIX c. The research methodology
was selected in accordance with the purpose and was based on the principle of historicism. It is
represented mainly by general scientific methods (analysis, deduction, induction) and comparative-historical
method. The scientific novelty is that on the basis of the analysis of archival sources and scientific literature
the reorganization of military settlements of cavalry in Ukraine is analyzed. Conclusions. In the second
half of the 20th of the XIX c. the reorganization of the settlement system began, its structure was somewhat
transformed, the scale of the districts expanded, and the legal status of military settlers changed.
The government of Nicholas I by taking a number of separate measures tried to reduce the cost of arranging
and maintaining settled troops. At the end of the 1820th, new state settlements of the Ekaterinoslav,
Sloboda-Ukrainian and Kherson provinces were added to the cavalryʼs settlement districts, which increased
both the territory of the settlement districts and their population. In the early 30th of the XIX c. the districts
of all the cavalry regiments in the region were finally formed. The expansion of the cavalryʼs settlement
districts enabled the leadership of military settlements to create reserves of land funds and farms,
which was to help improve the functioning of economic units of military settlers.
